Libération, 24 жовтня 2022
Автор інтерв'ю: Олів'є Моно Переклад – Олексій Першко
Росія звинувачує Україну у підготовці до застосування «брудних бомб». На думку Брюно Тертре (Bruno Tertrais) з Фонду стратегічних досліджень, ця пропаганда спрямована на те, щоб узаконити майбутні воєнні дії або відвернути увагу від інших, більш безпосередніх загроз. Росія загрожує брудною бомбою на війні в Україні. За словами генерал-лейтенанта Ігоря Кіріллова, який відповідає у російській армії за радіоактивні речовини, хімічні та біологічні продукти, Україна перебуває «на завершальній стадії» виготовлення «брудної бомби» (радіоактивної, але не атомної). “Мета цієї провокації – звинуватити Росію у застосуванні зброї масової поразки в Україні і тим самим запустити потужну антиросійську кампанію у світі”, – пояснює він. Україна відкидає ці звинувачення.
Минулими вихідними західним канцеляріям уже доводилося відповідати на такі звинувачення Сєрґєя Шойгу. У неділю міністр оборони Росії провів телефонні переговори зі своїми американськими, французькими, британськими та турецькими колегами. У спільній заяві в понеділок зранку міністри закордонних справ Франції, Великобританії та США відкинули «явно хибні твердження Росії про те, що Україна готується застосувати брудну бомбу на своїй власній території. Спроба використати це звинувачення як привід для ескалації нікого не введе в оману». Брюно Тертре, заступник директора Фонду стратегічних досліджень, розшифровує цей дипломатичний прийом.
Що таке “брудна бомба”?
Це не точний технічний термін, а скоріше пояснювальний. Він позначає звичайний вибуховий пристрій, до якого додані радіоактивні елементи. Таким чином, ідея полягає не в тому, щоби викликати ядерний вибух, а в тому, щоб розсіяти радіоактивний матеріал. Ця зброя радше терористична, ніж руйнівна. Вона зветься radiological dispersal device [пристрій розсіювання радіації – прим. ред.]
Чи присутнє застосування цієї зброї в доктрині російської чи української армій?
Точно ні. Ці пристрої є частиною терористичних практик, а не військового арсеналу. Крім того, практично немає конкретних випадків доведеного застосування таких засобів. У Росії близько двадцяти років тому пристрій такого типу було знешкоджено. Тоді цей випадок було приписано чеченському угрупованню. Навіть терористичні групи дуже рідко використовують ці пристрої.
Росія стверджує, що Україна має намір застосувати «брудну бомбу». Що ви думаєте про це?
Росія, як уже неодноразово раніше, вигадує так звані «зловісні схеми» з боку України або для того, щоб заздалегідь виправдати нові теракти з власного боку, або з метою відвернути увагу від безпосередніших ризиків, таких як руйнування Херсонської греблі. Для мене це не якась конкретна ескалація, а просто пошук нових аргументів для виправдання власних потворних актів.
Схоже, побоювання західних урядових органів полягають у тому, що Росія сама закладе у Херсоні «брудну бомбу», а потім виправдає власну ядерну відповідь. Чи ймовірний подібний сценарій?
У Росії, на мій погляд, не існує жодних обмежень на вчинення терористичних актів, навіть стосовно власного населення. Але ймовірність того, що вона вдасться до цієї крайності, мені здається дуже малою. Крім того, вибух “брудної бомби” не вважається ядерною атакою. Я не можу передбачити, якою саме буде російська риторика перед лицем подібного випадку, але все ж таки важливо відзначити і цей момент.
Чи здатна [технічно] Україна використати «брудну бомбу»?
Будь-яка країна, на території якої є радіоактивні матеріали, здатна виготовити подібну зброю. Технічно це дуже просто. Політично ж це абсолютно безглуздо, і мені здається неймовірним вважати, що Україна могла б це зробити. Навіть просто поставити подібне питання – це вже увійти в гру за правилами росіян.
Ваші слова звучать заспокійливо, проте Париж, Лондон і Вашингтон все ж таки випустили спільний прес-реліз у відповідь на російську риторику. Хіба це не сильний сигнал?
Ця заява примітна тим, що об’єднує трьох постійних членів Ради Безпеки, три ядерні держави, що входять до НАТО. Подібне трапляється досить рідко. Очевидно, що російському дискурсу вони намагаються протиставити негайну дипломатичну реакцію. Це не означає, що вони сприймають загрозу всерйоз, але на рівні риторики, звичайно, так. Вони знають, що Росія намагається грати на новій дошці і хочуть у зародку зупинити цей новий російський аргументаційний маневр.