Libération, 22 серпня 2022
Авторка: Неллі Дідло Переклад – Олексій Першко
Підрахунок цивільних чи військових жертв вторгнення залишається надзвичайно делікатним питанням та піддається маніпуляціям з обох сторін. Для оцінки втрат російської армії існує безліч версій: загинуло від 1.351 до 45.400 осіб. З 24 лютого і початку війни в Україні цифр більш ніж достатньо. Списки знищеної чи поставленої техніки, кількість влучень на добу, кількість використаних боєприпасів. Найбільш ретельно досліджуються дані, які стосуються підрахунку людських життів: кількості вбитих, поранених, полонених, чисельності армії. Кожен табір обирає свої цифри: якісь із них розкриваються, якісь виносяться на перший план. У Києві в центрі уваги перебуває кількість загиблих росіян та знищеної військової техніки. Донецькі сепаратисти акцентують кількість загиблих українських солдатів та постраждалих мирних жителів. У Москві мало говорять про цифри, надаючи перевагу «стратегічним цілям» та іншим евфемізмам «спеціальної операції».
Однак найбільше спекуляцій викликає саме кількість загиблих у російських військах. Український Генштаб оцінює їх у понад 45.000 осіб, тобто більше 240 чоловік на день, що видається сильно завищеним показником. Росія ж, навпаки, лише двічі повідомляла про свої втрати. Остання оцінка датується 25 березня і повідомляє про 1.351 загиблого та 3.825 поранених. З цієї дати офіційний лічильник залишається заблокованим, але Москва стверджує, що рівень смертності різко знизився. До цих російських загиблих слід додати і донбаських сепаратистів. Самопроголошена Донецька Народна Республіка щотижня публікує свої втрати: станом на 12 серпня вони склали 2.649 загиблих та 11.249 поранених. Луганськ зі свого боку повідомляє про 600 загиблих.
Завищені з одного боку і занижені з іншого – ці офіційні дані служать кожні своїй пропаганді, але водночас свідчать про кровопролитний характер війни. Навіть якщо просто погодитися з офіційними об’єднаними цифрами Росії та сепаратистів, то загальна цифра втрат вже близька до офіційної кількості жертв другої чеченської війни в 4.572 особи. Справжній масштаб втрат Москви, мабуть, набагато більший. «Росіяни менш ніж за шість місяців, напевно, втратили від 70.000 до 80.000 осіб, якщо скласти разом кількість убитих і поранених у бою. Цифра може бути трохи вищою або нижчою, але вона є приблизно такою», – заявив 8-го серпня заступник міністра оборони США Колін Каль (Colin Kahl). Декількома тижнями раніше ЦРУ та британська МІ-6 оцінили кількість загиблих росіян у 15.000 осіб.
Аналіз некрологів
За заявами західних спецслужб, для отримання цих оцінок вони спираються на супутникові знімки, перехоплення розмов, повідомлення в соціальних мережах та звіти українських солдатів, які повернулися із завдань. Однак ці свідчення з перших рук ставали все менш переконливими в розвитком війни, коли ближній бій перших тижнів перетворився на дуель далекобійної артилерії з використанням систем, здатних завдавати ударів на кілька десятків кілометрів. Ще один показник, що враховується, стосується ураженої техніки. За кожним знищеним вибухом танком або БМП, за кожним збитим літаком аналітики можуть підрахувати кількість членів екіпажу.
На додаток до цих теоретичних оцінок дослідники розглянули питання і з іншого боку, щоб врахувати частково перевірені дані. Журналісти незалежного російського сайту новин «Медіазона» та Російської служби Бі-бі-сі методично каталогізують некрологи в місцевих газетах та Інтернеті. За останніми підрахунками на 29 липня, з початку вторгнення загинуло не менше 5.185 російських солдатів. У поєднанні із втратами сепаратистів, які не входять до їхнього списку, це вже більше, ніж 7.000 загиблих у війнах в Іраку та Афганістані американців.
Тисячі наведених некрологів демонструють кілька тенденцій. Загиблі російські солдати непропорційно великою мірою є вихідцями з республік Бурятії (у Західному Сибіру) і Дагестану (на Кавказі) – двох населених етнічними меншинами бідних регіонів, де служба в армії найчастіше є єдиним шансом отримати роботу. І навпаки, майже ніхто не прибуває на війну із Москви чи Санкт-Петербурга. Ще один урок у тому, що особливо високу ціну заплатили елітні сили російської армії, особливо на початкових етапах війни. Повітряно-десантні війська (ВДВ), знищені під час спроби штурму аеропорту Гостомель у передмісті Києва, становлять 18% із перерахованих «Медіазоною» загиблих. Ще більший відсоток загиблих лише серед бійців мотопіхоти – їх 19%.
Криваві перші три тижні
Також було вбито не менше 879 офіцерів, деякі з яких займали дуже високе становище в ієрархії командування (17% від загальної кількості, заявленої Медіазоною). Щоб пояснити цей великий показник, було висунуто кілька гіпотез: необхідність відправлення офіцерів на передову для повторної мотивації військ, проблеми зі зв’язком та ширше висвітлення таких смертей у ЗМІ. До частин, які найбільше постраждали, слід додати й підрозділи найманців Вагнера. За заявами двох американських офіційних осіб, яких цитує New York Times, бійці підрозділу Вагнера становлять чверть від усіх загиблих росіян, кількість яких оцінюється у 20.000 осіб.
Навіть неповні, ці цифри також дозволяють встановити, які етапи війни були найбільш смертоносними. Безумовно, найкривавішими виявилися перші три тижні: щотижня гинули понад 300 людей. З того часу цифри поступово знижувалися. З червня вони впали нижче за 80 на тиждень. Ці тенденції збігаються з тими, які встановив користувач Інтернету під ніком Necro Mancer – він обчислює кількість загиблих росіян через соціальні мережі. Necro Mancer нарахував 975 загиблих у березні та 275 у лютому (всього за п’ять днів війни), проти менше 400 у квітні та травні, менше 170 у червні та липні та близько тридцяти у серпні.
Невизначеність із цивільними
Число загиблих бійців з українського боку ще туманніше. В одній зі своїх поодиноких заяв у понеділок (22 серпня) головнокомандувач української армії генерал Валерій Залужний визнав, що в боях загинуло близько «9.000 героїв». Попередня оцінка датувалась серединою квітня: тоді український президент називав цифру у 3.000 убитих солдатів. Тим часом, у травні та червні, коли українська армія відступала перед обстрілом російської артилерії, Київ заявляв про дуже великі втрати від 100 до 200 осіб на день, щоб спонукати своїх союзників швидше доставити йому більше військової техніки. Сьогодні це співвідношення впало б до 30 та 50 на день відповідно. Щоб не дестабілізувати уряд, західні спецслужби зазвичай утримувалися від попередніх оцінок. Тільки Сполучені Штати обережно встановили діапазон від 5.500 до 11.000 смертей. Навіть Москва перестала підбивати свій баланс із 16-го квітня. Останній із них, як і раніше, згадує 23.367 смертей.
У цій війні гинуть і мирні жителі України. За даними Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини (УВКПЛ) у понеділок (22 серпня), з 24-го лютого 5.587 людей було вбито і 7.890 поранено з піком у березні, коли Росія окупувала північні передмістя Києва. «Реальні цифри, напевно, значно вищі, – попереджає агентство ООН. – З місць запеклих боїв інформація надходить довше, а в деяких районах повідомлення все ще чекають на підтвердження». Зокрема, бракує інформації щодо Маріуполя, де українська влада називає цифру у понад 20.000 загиблих. Згідно з цією частковою оцінкою, найбільш постраждалим регіоном є Донбас, де загинуло 3.317 осіб, у тому числі 3.015 осіб на контрольованих Києвом територіях та 302 особи на боці сепаратистів. «Більшість зареєстрованих смертей серед цивільного населення були викликані вибуховою зброєю широкої дії, як-от артилерійський вогонь, реактивні системи залпового вогню, ракети та авіаудари», – йдеться у повідомленні УВКПЛ. Вилучені з туману війни, ці оцінки залишаються неточними. Залишивши осторонь точність цифр із кожного боку, залишається актуальним питання: яку людську ціну готові заплатити Київ та Москва за продовження війни?