Libération – середа, 1 червня 2022
Автор: Жан Катремер Переклад – Олексій Першко
Європейська рада у вівторок прийняла, схоже, свій останній великий пакет санкцій проти Москви. Але найдієвіший захід – старанно узгоджена, часткова і поетапна блокада російської нафти – матиме лише обмежений ефект. Європейський Союз добігає кінця можливостей в економічних санкціях проти Росії: шостий їхній пакет, прийнятий двадцятьма сімома главами держав і урядів, які збиралися в Брюсселі в понеділок і вівторок – безсумнівно, стане останнім із справді вагомих: європейський союз явно досягнув меж своїх можливостей. Адже на відміну від попередніх санкцій, прийнятих лише за кілька годин – цього разу на досягнення домовленості пішов майже місяць переговорів, адже йшлося про юридичне встановлення ембарго на російську нафту, що сильно вдарить по економіці багатьох країн. Зрештою, воно буде лише частковим і, що головне, розтягнутим у часі. Досить сказати, що немає жодних шансів, що «Двадцять сім» колись остаточно перекриють російський газовий кран, від якого повністю залежать такі країни, як Німеччина, Австрія чи Італія, тоді як це єдина санкція, яка реально може поставити Росію на коліна. «Ми явно наблизилися до межі», – аналізує колишній посол Франції Жерар Аро.
«Вельми чудернацька ідея»
Еммануель Макрон, який відмовився від традиційної прес-конференції після саміту, поспішаючи до Шербуру, де його очікували в рамках виборчої кампанії законодавчих органів – у своєму короткому коментарі після закінчення засідання Європейської ради сказав, що це був «історичний пакет санкцій», оскільки «ще два місяці тому ніхто не розглядав санкцій щодо нафти». Під словом «ніхто» тут малися на увазі європейські уряди. Бо це – один із найдивніших аспектів війни в Україні: у той час як ЄС рішуче засуджує російську агресію, посилює санкції з тим, щоб задушити економіку Росії, та постачає до Києва військову техніку – він продовжує як ні в чому не бувало купувати нафту та газ, які Москва які раніше продає до Європи (вугілля, частка якого невелика, із серпня повністю підпаде під дію ембарго), що дозволяє їй продовжувати фінансувати свої військові операції. Таким чином, з моменту вторгнення в Україну 24-го лютого «Двадцять сім» виплатили Росії, за даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря (Center for Research on Energy and Clean Air), суму 57,2 млрд євро (30 млрд за нафту , 25,7 млрд. за газ і 1,5 млрд. за вугілля), тобто по кілька сотень мільйонів євро на добу. Слід зазначити, що ЄС на 48,4% залежить від російського газу та на 25,4% – від нафти.
Проте Європейська комісія, підштовхувана Європейським парламентом, запропонувала запровадити санкції проти російської нафти у рамках цього шостого пакету – при тому, що перші п’ять не змусили Москву відступити. Але ця пропозиція одразу натрапила на відмову Угорщини, Словаччини та Чехії – трьох країн, які не мають виходу до моря і майже виключно постачаються з Росії трубопроводом «Дружба» (65% для Будапешта), і чиї афінажні заводи здатні обробляти виключно російське чорне золото. В очікуванні пошуку альтернативних рішень для цих країн – наприклад, за рахунок збільшення пропускної спроможності трубопроводу Adria з Хорватії або модернізації нафтопереробних заводів, що становило б 800 млн євро для Угорщини – «Двадцять сім» уповноважила ці країни продовжувати їхнє постачання Москвою, подібно до вже позбавленої російського газу Болгарію (разом із Польщею, Фінляндією, а з вівторка й Нідерландами) за відмову платити в рублях, як того вимагає Росія. За словами Макрона, ці винятки діятимуть терміном від вісімнадцяти до двадцяти чотирьох місяців. Іншими словами, нафтопровід «Дружба» залишиться відкритим, якщо не буде «нещасливо» зруйнований бомбардуванням, оскільки проходить територією України. В опублікованому у вівторок на Facebook відео прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан привітав цей компроміс: «Наші сім’ї можуть спати спокійно – ми відмовилися від цієї вкрай чудернацької ідеї…».
Спочатку буде припинено лише морські поставки, тобто дві третини імпорту, і лише через наступні шість місяців обмеження торкнуться сирої нафти та через вісім – нафтопродуктів. Але оскільки до кінця року Німеччина та Польща перестануть купувати російську нафту через нафтопровід «Дружба», Москва втратить 92% свого експорту до Євросоюзу. «Це перекриє величезне джерело фінансування російської військової машини», – заявив бельгійський президент Європейської ради Шарль Мішель у Twitter. Аналіз, який не поділяє депутат Європарламенту Рафаель Глюксманн («Новий курс»): рішення «Двадцяти семи» є «катастрофою», оскільки «ембарго набуде чинності лише наприкінці року і не буде повним найближчим часом, що не надішле чіткого сигналу для Москви. Крім того, цей компроміс лише поставить Віктора Орбана – союзника Владіміра Путіна – у сильнішу позицію».
Чорний список
Досить сказати, що газове ембарго, до якого закликає Європарламент, Польща та країни Балтії (які вже самостійно перервали російські поставки) – питання навіть не завтрашнього дня, як визнав прем’єр-міністр Бельгії Александер Де Кроо: цей шостий пакет «є великим кроком уперед, і я думаю, що зараз нам слід зробити перерву […]. Питання газу набагато складніше». Його естонська колега Кая Каллас дуже шкодує, що питання стоїть саме так: «Газ має стати частиною сьомого пакета, але я також реалістка і не думаю, що він взагалі там опиниться».
Насправді імпорт російського газу скорочуватиметься, минаючи санкційні пакети за планом, помпезно охрещеним «REPowerEU» – запропонованим Комісією 24-го травня та схваленим країнами «27». Ідея полягає в тому, щоб диверсифікувати постачання газу (включаючи американський сланцевий газ, що не є гарною новиною для навколишнього середовища), масово прискорити розгортання відновлюваних джерел енергії та ввести в дію пакет з енергозбереження. У поєднанні з уже встановленою метою скорочення викидів парникових газів (-30% на рік до 2030 р.) Брюссель сподівається скоротити річне споживання викопної енергії ЄС на 155 млрд куб. м, тобто до обсягу, імпортованого з Росії у 2021-му. Проблема полягає в тому, що цей енергетичний перехід займе таку кількість часу, що вже може не вплинути на війну в Україні, яка потребує вживання негайних заходів. Цей технічно ще не доопрацьований шостий пакет включає й інші заходи: чорний список Євросоюзу розширено приблизно на шістдесят осіб, включаючи главу Російської православної церкви патріарха Кирила. Він також передбачає виключення трьох російських банків із міжнародної фінансової системи Swift, зокрема «Сбєрбанку» – основної фінансової установи країни.