Libération, 19 жовтня 2022
Авторка – Неллі Дідло Переклад – Олексій Першко
Протягом останнього місяця Москва широко використовувала безпілотники-камікадзе, вироблені Тегераном, щоб компенсувати запаси балістичних ракет, що скорочуються. Іран також може незабаром продати власні ракети. Як і в перші дні війни, 17 жовтня Київ прокинувся від ударів з повітря та сигналів тривоги. Четверо мирних жителів загинули внаслідок обвалення їхнього будинку. Цього разу на українську столицю обрушилися не балістичні ракети російського виробництва, а іранські безпілотники. Українські військові помітили перші з них на початку вересня, і їхнє використання неухильно зростає. Лише 17 жовтня по Україні було запущено 36 дронів-смертників. За словами Володимира Зеленського, Москва замовила Тегерану 2400 одиниць. Проте військова підтримка Тегераном Москви перебуває лише у зародковому стані. Згідно з декількома недавніми викриттями, на додаток до безпілотників незабаром можуть бути додані крилаті ракети.
Яке озброєння іранського виробництва Москва вже використовує в Україні?
Незважаючи на заяви Тегерана, який досі заперечує продаж цих апаратів Росії, українська армія ідентифікувала два типи іранських безпілотників за уламками нещодавно збитих дронів. Найчисленнішими є Shahed-136, безпілотники-камікадзе із зарядом вибухової речовини, мета яких задається перед вильотом за координатами GPS. Вони поєднують дві основні переваги: дальність 2500 кілометрів, що теоретично дозволяє Росії націлюватися на всю територію України, і низьку вартість, що оцінюється в 20 000 євро за штуку. Крім того, маленька висота їх польоту часто дозволяє їм уникнути радарів. Також було ідентифіковано іншу модель безпілотника, Mohajer-6, що працює дуже схоже на відомий Bayraktar TB2, який використовується українцями. Повідомляється, що іранські інструктори перебувають у Криму та на окупованій Херсонщині, щоб допомогти російським солдатам освоїти керування цими дронами, згідно з розслідуванням українського ЗМІ Уніан. «Shahed-136 можна порівняти з простими крилатими ракетами, — пояснює Венсан Турре, докторант Університету Квебеку в Монреалі. Їхня швидкість досить низька, що дає українцям непогані шанси їх збивати. Це також надає цінності зенітним системам малої дальності, таких як німецькі «Гепарди» [поставлені українцям Берліном – прим.ред.]». Щоб обійти цю проблему та навантажити протиповітряну оборону, безпілотники запускаються у великих кількостях, як 17 жовтня, коли 29 дронів намагалися дістатися Києва. За даними Генштабу України, 85% із них було збито. Солдати, озброєні простими автоматами Калашнікова, намагалися збити «Shahed-136», який прорвався через ППО під час прольоту над столицею. Незважаючи на велику кількість втрат при кожній атаці, безпілотники все одно набагато вигідніші за ракети, кожна з яких коштує не менше мільйона євро і яких росіяни виробляють у кращому випадку три-чотири екземпляри на місяць. «Іранські безпілотники, такі як Shahed-136 дозволяють наносити масовані прицільні удари за низькою ціною. Це саме те, що потрібно росіянам, тому що їхні ракетні запаси скорочуються, а їхня авіація залишається дуже неефективною», — зазначає Венсан Турре.
Як дрони використовуються російською армією?
На даний момент Москва задовольняється використанням безпілотників-самогубців, щоб компенсувати дедалі очевидніший брак балістичних ракет. На зміну застосування не за призначенням протикорабельних ракет або зенітних комплексів для ударів по містах прийшло використання дронів Shahed-136. За словами Венсана Турре, росіяни використовують далеко не всі можливості своїх нових безпілотників. «Незважаючи на простоту, іранські безпілотники були застосовані в кількох виняткових операціях, найбільш вражаючою з яких була атака на нафтопереробні заводи Aramco (Саудівська Аравія) у 2019 році, коли вони вразили точно визначені елементи інфраструктури». Тоді видобуток нафти у всій країні довелося скоротити вдвічі. «Іранські безпілотники можна було б використовувати набагато точніше, по оперативних цілях, таким як командні центри чи логістичні склади, але росіяни вирішили зробити їх інструментами терору, – пояснює дослідник. Вони вважають за краще безглуздо витрачати свіжопридбані боєприпаси на символічні цілі, можливо, важливі для їхньої громадської думки, але чий вплив на перебіг війни важко оцінити».
Яка ще іранська зброя може з’явитись на полі бою?
За інформацією Reuters і Washington Post, дуже просунулися переговори про постачання крилатих ракет. “Росіяни хотіли купити у нас сотні ракет, навіть середньої дальності, але ми сказали їм, що можемо швидко відправити їм кілька сотень Zolfaghar і Fateh-110, ракет класу “земля-земля” малої дальності”, – пояснив Reuters певний іранський чиновник. Доставка може бути здійснена протягом найближчих десяти днів. За радіусу дії 300 та 700 кілометрів відповідно ці ракети дозволили б росіянам поповнити свої запаси та діставати до значної частини території України. «Іранські ракети сьогодні цілком сучасні, вони вже не копіюють китайських чи радянських технічних рішень, як це було на початку. Їм вдалося створити ракети, що поєднують у собі точність і досить велику дальність і які були успішно використані в 2020 році при атаці на базу Айн-аль-Асад в Іраку», — згадує Венсан Турре. Для Заходу зміцнення зв’язків між Росією та Іраном, двома ізгоями на міжнародній арені, є дуже поганою новиною. Ці дві країни вже були ситуативними союзниками у війні в Сирії, де вони підтримували режим Башара Асада у військовому відношенні за допомогою авіаударів (росіяни) та піхотних формувань (іранці). Але ніколи раніше Москві не доводилося звертатися до іранців за зброєю. Після ударів по Києву у понеділок Євросоюз та США знову заговорили про загрозу нових санкцій проти Тегерана. Але навіть швидко реалізовані, вони, швидше за все, не зможуть зупинити іранське ракетне виробництво. Після десятиліть санкцій та ембарго на постачання зброї виробничі ланцюжки Тегерана значною мірою базуються на власних технологіях. «Якщо росіяни справді куплять ці ракети, це призведе до загострення проблеми поширення [ракетного озброєння], — переймається Венсан Турре. Із приходом російського капіталу і, можливо, з передачею [російського] досвіду іранці зможуть виробляти більше й краще. Для регіону це було б украй дестабілізуючою угодою».