Libération, 17 жовтня 2022
Автор – Неллі Дідло Переклад – Олексій Першко
Солдати Олександра Лукашенка ніколи не були так підготовлені, і розгортання спільних російсько-білоруських сил тільки почалося, але Мінськ наразі переважно використовується як тилова підтримка Москви. Олександр Лукашенко любить голосно говорити та хизуватися в мундирі. Кожна його заява про білоруські збройні сили та їхню здатність реагувати на гіпотетичні атаки з боку сусідніх країн має бути гучною. Проте за останній тиждень войовнича логорея мінського автократа стала турбуючішою. 10 жовтня Лукашенко оголосив про розгортання спільного російсько-білоруського військового угруповання. 14-го він одразу оголосив «стан підвищеної терористичної небезпеки» через напружену обстановку на кордонах. Відстрочені з весни побоювання перед втручанням Білорусі у війну в Україні знову почали підводити голову. За своєю організацією білоруська армія повністю підпорядкована Москві. «Мінськ не має бажання створювати незалежні сили. Організаційно та доктринально білоруська армія перебуває під сильним впливом російської армії», — сказав Конрад Музика, провідний аналітик білоруської армії, у звіті за 2021 рік. Білоруські сили інтегровані до російського Західного військового округу, і «в воєнний час усі білоруські наземні операції плануватимуться в Москві та керуватимуться російським генералом», — пише Музика.
Погано навчена
Рішення вступити до війни залишається прерогативою Лукашенка, якому поки що вдається маневрувати, щоб уникнути цього крайнього жесту, але автократ бачить, що його простір для маневру постійно звужується. Після виборів 2020 року та масового заперечення їхніх результатів Москва стала останнім союзником Мінська. «Лукашенку довелося подолати своє небажання і вступити в тісне військове співробітництво з Росією, що свідчить про його зростаючу залежність [від Кремля, прим.ред]», — аналізує Андраш Рач у ноті Інституту досліджень безпеки Європейського Союзу (Institute for Security Studies). У 2021 році на території Білорусі відкрилися два російські «навчальні центри», а спільне повітряне патрулювання стало нормою. З початку вторгнення в Україну спільне функціонування двох армій прискорилося: Білорусь служила тиловою базою для російських військ, офіційно дислокованих там для спільних навчань, та стартовою базою для ракет, що прямували до Київської області. У цьому контексті може здатися майже дивним, що Владімір Путін ще не висунув білоруських солдатів на поля битв в Україні. Окрім небажання Лукашенка вводити свої війська, ймовірно, зіграла роль слабкість останніх. Армія теоретично налічує 45 000 солдатів, але реально у строю присутня лише половина з них. Здебільшого ці солдати погано навчені і недосвідчені. «У Білорусії немає командування сухопутних військ і не ведеться підготовка вище батальйону [тобто, до тисячі військовослужбовців], але і це рідкість. В основному вони тренують взводи [від 20 до 50 осіб] та роти [від 100 до 250 осіб], за винятком спільних навчань з Росією, які більш чисельні», — пише Конрад Музика у Twitter.
«Прихована мобілізація»
Крім того, виникають питання щодо морального стану військ. Незважаючи на свинцеву кришку, що накрила країну, навесні поповзли чутки про відмову армії увійти до України. Проти участі у війні висловилися сім’ї призовників, які переживали за своїх дітей, приречених на криваву баню, та колишні високопоставлені офіцери. «Думаю, російський Генштаб не довіряє білоруській армії. Вони не впевнені, що вона підкорятиметься наказам», — заявила лідер опозиції Світлана Тихановська в інтерв’ю Politico. Однак є ознаки того, що роль білоруської армії може стати важливішою. За словами Музики, з весни білоруські війська тренувалися «в темпі, який не бачили з часів холодної війни». Потенційних пояснень аналітик бачить два: відволікання українських військ шляхом їхнього стягування до білоруського кордону чи підготовка нападу на Україну. Останніми днями ходять чутки про загальну мобілізацію. Чиновникам МНС видали зброю для «захисту Батьківщини». За повідомленням газети «Наша нива», яка анонімно цитує кількох офіцерів, «прихована мобілізація» спочатку пройде у сільській місцевості під виглядом «перевірки боєздатності». Минулого тижня під Гомелем пройшли як мінімум два невеликі навчання з «прийому мобілізаційних ресурсів». На фотографіях, оприлюднених армією, у резервістів сиві вуса, а їхні скроні срібляться під військовими кашкетами.
Танкові колони в Росію
Ці мобілізаційні зусилля могли б послужити для поповнення рядів об’єднаних російсько-білоруських сил. За словами Лукашенка, у них має бути 70 тисяч білоруських солдатів, тоді як зараз в армії налічується лише 45 тисяч осіб. З російської сторони очікується лише 9000 осіб (у той час як напередодні вторгнення в країні було зосереджено близько 30 000 осіб). Перші з них прибули наприкінці минулого тижня. За даними проекту «Бєларускі Гаюн», який відстежує пересування військових у Білорусі за допомогою відеозаписів, які таємно надсилаються місцевими жителями, ці росіяни, ймовірно, з числа нещодавно мобілізованих, а не професійних солдатів. «Оскільки ці чоловіки є призовниками, які прибувають без супроводу танків, БМП чи артилерії, ми припускаємо, що «регіональна група військ» є прикриттям для навчання новобранців російської армії в Білорусі», — оцінює колектив, на думку якого російська армія не має засобів для підготовки додаткових 300 000 осіб, допоки її офіцери задіяні в Україні. Але в міру того, як до Білорусі прибувають люди, важке озброєння залишає країну, що спростовує гіпотезу про стрімкий наступ на українського сусіда. За даними української розвідки, їх відправили на Донбас і в Крим для посилення російських військ. Штурм із боку Білорусі якщо й відбудеться, то не завтра.