Libération, 4 листопада 2022 р.
Автор - Поль Гого, спецкореспондент, Лабитнангі (Росія) Переклад - Олексій Першко
Пропаганда війни в Україні працює на повну потужність в Ямалії, багатому газом і нафтою регіоні на півночі Росії. Призов чоловіків для боїв здається їм самоочевидним. У цій старій квартирі в маленькому містечку Лабитнангі в Ямалії, за Полярним колом, телевізор стоїть на розі кухні, на холодильнику. Гучність висока, канал НТВ зациклено вивергає свою войовничу пропаганду та контрастує з м’якістю першого снігу, що б’ється об скло вікон. “Російська армія оснащена краще”; «Українців підкупили американці»; «Спецоперація йде за планом»…
ТБ заповнює звуковий простір, але ніхто, здається, не звертає на це уваги. Володимиру 69 років, він батько п’ятьох дітей. Сім’я бідна, у цих двох кімнатах мешкає семеро. Кожен рух прорахований, кожен квадратний метр дорогий. По одному на дитину, занурених у свої телефони. Туалет і ванна в передпокої, матраци навалені у великій кімнаті, тут же – ліжечка новонароджених двійнят. Дві великі картонні коробки, подаровані лікарнею, є ящиками для зберігання дитячого одягу. Прагнучи підвищити народжуваність для вирішення демографічних проблем, влада надала сухе молоко, підгузки, креми на кілька місяців — безцінний подарунок для скромної родини. Володимир, пенсіонер та колишній ув’язнений, вважає справою честі годувати сім’ю. Він перебивається випадковими заробітками та живе за міністерським графіком. Він не має часу думати про війну. «У мене є знайомі, яких мобілізували, а подрузі довелося витратити 9000 рублів [147 євро], щоб купити синові взуття.Принаймні у 1941 році у наших солдатів була форма. Нині ж люди змушені купувати спорядження для своїх бійців, армія дає їм негідне спорядження; там продовжують красти гроші,” – бурчить він між двома дзвінками.
Соціальні мережі під контролем
Але поволі телебачення, що пов’язує віддалені арктичні села з Кремлем, справаляє ефект. Піднявши погляд на телевізор, 11-річний Ілля впевнено каже: “Чи знаєте ви, що американці хотіли нас захопити? На щастя, наша армія готова захистити нас». Його мати Ксенія, складаючи дитячу білизну, додає: «Путін сказав їм не чіпати Кримський міст, Росія мала відреагувати», маючи на увазі вибух 8 жовтня, який Москва приписує Києву і який пошкодив інфраструктуру, що з’єднує анексований півострів з Росією. Мати-домогосподарка повністю дотримується офіційних наративів, які доносить телевізор, завжди включений на федеральних каналах. Але навіть якби вона захотіла, як вона могла б знайти іншу інформацію? У сім’ї немає VPN, програми, яка б дозволила їм обійти онлайн-цензуру. Тому неможливо отримати доступ до різних публікацій із критикою влади, які десятками блокуються російським цифровим поліцейським останніми роками.
11-річні близнюки та їхня 13-річна старша сестра попрощалися з Instagram, TikTok та Facebook, також заблокованими в країні, щоб задовольнитись використанням підконтрольної владі соціальної мережі «ВКонтакті». Сім’я також отримує інформацію, як і багато росіян, на Яндекс Дзен, платформі для блогів, на якій кожен може писати статті. Гніздо дезінформації.
Машина з видобутку рублів
Лабитнангі, 26 000 жителів, розташований в Ямалії, в країні газу та нафти. Регіон — машина з видобутку рублів для Кремля із найкращими зарплатами в країні. Муніципальна інфраструктура сучасна, будинки культури, ковзанки, школи та лікарні абсолютно нові. У трьох великих містах регіону встановили автобусні зупинки з wi-fi, що обігріваються, поетапно реконструюють багатоквартирні будинки, фундаментам яких загрожує глобальне потепління. У Лабитнангі, як і в окружному центрі Салехарді, життя таке ж дороге, як і в Москві. Завдяки газовій та нафтовій промисловості середня зарплата тут становить 119 510 рублів (понад 1950 євро) проти 114 701 рубля (понад 1870 євро) у Москві. Але до кварталу Володимира нафторублі не доходять. Колишні ув’язнені місцевих виправних колоній не мають доступу до нафтових родовищ через відсутність кваліфікації. Злидні, алкоголь та наркотики є частиною повсякденного життя. У місті нинішня війна практично непомітна. На декількох автомобілях стоїть буква «Z», відкрито центр зі збирання одягу та продуктів для відправки в Україну. «Танк, встановлений на згадку про загиблих у Другій Світовій, перевезли та встановили перед військкоматом», — все ж зазначила Ксенія. У рамках мобілізації, розпочатої 21 вересня, «нещодавно забрали всіх сусідів, які ще здатні триматися на ногах; найслабші вже померли під час Ковіда», — запевняє Ксенія.
Перед військкоматом у дворі стоїть старий танк. Людей небагато. Квоту мобілізованих в Ямалії було виконано дуже швидко. Час від часу у «ВКонтакті» з’являються повідомлення про смерть сина в Україні та майбутню церемонію.
Комірниця Ірина спокійна за свого 18-річного сина, який навчається на моряка цивільного флоту. «Він апріорі має уникнути мобілізації. Але чоловіки тут уже готуються до другої хвилі, всі впевнені, що вона буде. Наші керівники хитрі – змусили всіх повірити, що ухилення від мобілізації вартує до десяти років колонії суворого режиму. Та й все одно тут не Москва, всі один одного знають, а довкола одна тундра, сховатися нікуди.” 28 жовтня Міністр оборони Росії Сергій Шойгу оголосив про закінчення мобілізації.
Оленячі ферми
Від Лабитнангі, де знаходиться кінцева станція поїздів з Москви, щоб перетнути річку Об і дістатися до окружного центру та аеропорту Салехарда, що знаходиться приблизно за 20 кілометрів, влітку потрібно сісти на пором або їхати льодовою дорогою взимку. Обіцяне двадцять років тому будівництво мосту, який має з’єднати два міста, так і не розпочалося. Обидва береги регулярно відрізані від світу важкими погодними явищами. Нещодавно відкрита дорога, якою за кілька днів можна дістатися з Москви до цього регіону, вже стала непридатною. Танення вічної мерзлоти створює провали та вибоїни у покритті.
Ейко, журналіст регіонального телебачення в Салехарді, частково походить від ненців, корінного народу Сибіру. На початку мобілізації деякі представники ненців вимагали звільнення від призову. Запит був підтриманий у сусідньому Ненецькому окрузі, економіка якого багато в чому залежить від розведення оленів, але не в Ямалії. “Мета полягає в тому, щоб не залишити невеликі ферми без тваринників відразу”, – пояснює журналіст. Усміхнений, елегантно одягнений, він уже прийняв рішення. Він точно не уникне наступної хвилі мобілізації. «Я вже купив обмундирування та багато контактних лінз в Інтернеті, адже краще зробити це заздалегідь, оскільки замовлення довго їдуть до нас», — каже він. Глава сімейства не вважає себе жертвою, бо вважає, що Росія в небезпеці і “її треба захищати”. «Для ненців відгукнутися на призов на військову службу та мобілізацію – справа честі. Соціально засуджується уникати цього. Я теж, якщо мене призовуть, поїду до України». Він стривожений, «бачачи, що неонацисти знову з’являються у світі». Журналіст критично дивиться на «тих хіпі та безробітних, які залишили країну, тоді як ми маємо залишитися та захистити свої сім’ї». З моменту оголошення мобілізації країну залишили майже мільйон росіян.