Libération, 24 листопада 2022
Автор - Александра Шварцброд Переклад - Олексій Першко
Чотирнадцять авторів/ок, зібраних французьким романістом, пишуть про свою країну у стані війни. Коли письменник Емманюель Рюбан на початку минулої весни зв’язався з українськими авторами, щоб запропонувати кожному з них написати текст із символічного для них місця у цій країні, що воює, всі вони відповіли згодою. Вони могли б сказати йому, що у них є інші справи, окрім як писати, коли сиплються російські бомби, але ні, більшість із них відзначили, що їхнє місце було саме там, за їхніми столами, щоб описати реальність цього конфлікту та неймовірну силу опору українців.
Один із них, Артем Чех, одного вечора о 10 годині вечора, через місяць після отримання пропозиції Рюбана, навіть відправив електронного листа з вибаченнями за затримку з відповіддю. “Я в лісі б’юся з росіянами”, – сказав він йому. – У мене немає електрики, інтернету, але є батарейки та бажання писати.” А його текст — перлина гумору та самоіронії. У тексті під назвою «Два маленькі серця» розповідається історія солдата, якого бентежить присутність жінки-солдата, але який щосили намагається чинити опір спокусі. «Я змушую себе думати про рівність, про емансипацію, про місце кожного з нас на цій війні, про те, що солдат не має статі. Але я вже два місяці як не бачив жінку, то ж справа не в десексуалізації. Йдеться про інстинкт, бажання, запаморочення в ситуації, в якій ми всі опинилися». Для Рюбана Артем Чех трохи схожий на сучасного Миколу Гоголя. Чех надіслав свій текст у червні, сказавши, що йому шкода надавати незакінчений текст (нам він видався красивим і цілком закінченим), але більшого він зробити не може, бо їде воювати за Херсон.
Жах, спричинений агентами ФСБ
Гумор — це те, що поєднує всіх цих авторів, так само як і їхній спосіб віддалити війну та біль, використовуючи метафори тварин у манері Джорджа Оруелла чи Курціо Малапарте. У цих текстах багато собак, кішок, мурах. Зокрема, в історії Олександра Міхеда, “Бебі та Фіфі”, в якій через історію кішки, яку по черзі звуть Бібі, Хабібі, Бебі, Бабичка та Зіна, розказано про смуток українців, які покинули поспіхом свої будинки чи квартири, кинувши своїх вихованців, вірячи , що вони дуже швидко повернуться, і які повинні були змиритися з їх втратою. «Один із текстів, який мене зачепив найбільше, — про Крим, — зізнається Рюбан. – Читаючи його, ми розуміємо, що пережив татарський народ, який постійно пригнічується російською владою.” У тексті «Коли кримські каштани втрачають цвіт» Анастасія Левкова розповідає про жах, який викликають у населення агенти ФСБ (російських служб безпеки). «Ми знаємо, на що здатні ці люди в чорному: вони можуть повалити вас на землю, обличчям у асфальт, бити чоботями, надіти мішок на голову і знову побити, підключити до вух електричні дроти та бити струмом. З недавніх пір назва Ростова-на-Дону, російського міста, що знаходиться за кордоном, у всіх на вустах. Тут знаходиться один із СІЗО, де сидять наші». Є й інші дуже сильні тексти, наприклад – одеського поета Бориса Херсонського, “Дефлаграція 1 та 2”. «Ну, прощавай, Одесо, моє ніжне місто. / Хмар немає, море плоске, / Моє життя розбите, чистий розрив / Заляпане, скомкане і викинуте на смітник».
Емманюель Рюбан, захоплений Україною, де він провів довгий час, невдовзі після російського вторгнення вирішив звернутися до цих українських письменників. Для нього було очевидно, що їхні слова були б ще одним способом опору, показуючи світові багатство своєї культури та любов до своєї землі. Першим письменником, з яким я зв’язався, був Андрій Курков, бо я дебатував з ним на літературних фестивалях. Він дав мені контакти, а до них додалися контакти від Ірини Дмитришин, перекладачки, історикині, завідувачки українських студій у l’INALCO…» (Національний інститут східних мов і цивілізацій – прим.перекл.)Усього відгукнулися 14 письменників, і саме завдяки екстреній допомозі, наданій Національним Центром Книги, та підтримці видавництва Stock ця “Дань Україні” стала можливою. Частина виручки передається громадській організації, що спеціалізується на наданні медичної допомоги Україні.
25 листопада Емманюель Рюбан представив цю колекцію на фестивалі Un Weekend à l’Est, який цього року ставить Одесу до центру уваги, зокрема через поета Бориса Херсонського. Він також розповів про «Українські новели» — збірку раніше невідомих оповідань, які він опублікував у серпні у видавництві Points та всі права на які передано громадській організації «Бібліотеки без кордонів».