Росія дорого платить за втрату своїх танків

logo_analitika

Libération -, понеділок, 16 травня 2022

Авторка: Неллі Дідло

З початку конфлікту країна-агресор зазнала значних втрат своєї бронетехніки. Внаслідок несприятливої місцевості та гарної оснащеності української армії, яка використовує конструктивні недоліки радянської техніки. На початку вторгнення Росії знадобилося лише тринадцять днів, щоб втратити в Україні стільки ж танків, скільки за десять років конфлікту в Афганістані. 8-го березня незалежний та візуальний підрахунок, проведений блогом Oryx, вже налічував 148 російських знищених, серйозно пошкоджених чи захоплених танків, що на один більше, ніж наприкінці радянської війни в Афганістані. З того часу втрати продовжували збільшуватися до 671 танка, що у півтора рази перевищує нинішні можливості французької армії. «Це надзвичайно велика кількість, яка становить близько 20% довоєнного російського бойового парку, що оцінюється в 3.400 танків. Якщо ми додамо всі незадокументовані втрати, то отримаємо цифру від 25% до 30% парку», – зазначає співробітник Інституту перспективних досліджень національної оборони Антуан Буассі. Українська армія, зі свого боку, висуває цифру в 1.195 втрачених російських танків, яку, втім, неможливо перевірити.

Крім цих цифр є численні відео знищеної та зруйнованої сильним вибухом бронетехніки, башти якої високо підкидаються в повітря. Це є не просто зображення, а і пояснення для розуміння російських втрат. У танках радянської розробки Т-72 і Т-80, що широко використовувалися в цій війні, боєзапас зберігається у колодязі башти, тобто на найменш захищеному майданчику, до того ж розташованому під екіпажем. У випадку влучення в цю зону вибухає весь танк, не залишаючи шансів виживання його екіпажу. На відміну від американської та німецької моделей, де боєприпаси зберігаються ззаду у броньованому відсіку.

3D друк. Оснащені такими ж радянськими танками українці чудово усвідомлювали цей недолік та скористалися ним. Під численні постачання західних протитанкових засобів вони адаптували і своє обладнання. Тільки Великобританія відправила в Україну 10.000 NLAW (Next Generation Light Anti-tank Weapon – «легка протитанкова зброя наступного покоління»), а США надали не менше 7.000 зарядів Javelin найдосконалішої на сьогоднішній день моделі. Це дуже вагомі цифри: Вашингтон, ймовірно, позбавився третини своїх запасів, на поповнення яких може піти кілька років. Нещодавно в Харківській області був виведений з ладу Т-90М – найсучасніший з танків, що знаходяться на озброєнні Росії, вартість якого оцінюється в 4 мільйони євро кожен. За даними української армії, він був уражений шведською протитанковою ракетою «Карл Ґустав». З початком війни українці запровадили і свої нововведення. «Аеророзвідка» – підрозділ пілотів керованих дронів – створила нову протитанкову зброю, об’єднавши старі протитанкові гранати РКГ-3 та 3D-друк. У 1950-х роках передбачалося, що ці гранати мають бути вручну кинуті в танк у ближньому бою. «Аеророзвідка» додала до них виготовлені на 3D-принтерах крильця і ​​прикріпила їх до безпілотників, щоб уночі скидати ці гранати на нерухому російську бронетехніку. Цінність подібної технології знову була доведена минулого тижня.

«У битві за Донбас географія не завжди сприятлива для танків, які зовсім не підходять до умов міського та приміського бою, де супротивники знаходяться на близькій відстані, та протитанкові засоби є дуже ефективними. За логікою речей, чим далі росіяни будуть просуватися до таких міст, як Сєвєродонецьк або Слов’янськ, тим більше вони втратять танків», – пояснює Антуан Буассі. Географічний фактор також не сприятливий, коли йдеться про переправи через річки. 8-го травня колона російської бронетехніки спробувала форсувати річку Донець з метою оточити місто Лисичанськ на північний захід від Луганська. Коли російські військові закінчили встановлення понтонного мосту, по них ударила спочатку артилерія, а потім і українська авіація. Втрати росіян жахливі: судячи з фотографій із поля бою, вони втратили не менше 73 машин, у тому числі 6 танків Т-72.

Однак не всі втрачені російські танки були знищені у бою. Майже половина задокументованих Oryx втрат пов’язана з бойовими машинами, які були або залишені своїми екіпажами, або захоплені українцями. «Під час першої фази конфлікту наступ, що проводився на семи напрямках одночасно, проявив численні логістичні недоліки і змусив багато екіпажів залишити свої танки, – нагадує Антуан Буассі. – Ви маєте розуміти, що Т-80 споживає 650 літрів на 100 кілометрів, що пов’язано з величезними обмеженнями логістики з точки зору палива. Українці це чудово усвідомили, завдаючи ударів по автоколоннах і навіть по складах із пальним на території самої Росії».

Деякі з цих кинутих танків було відновлено та повторно використано вже українською армією. 9-го травня 93-а бригада навіть дозволила собі розкіш виставити на парад захоплені у росіян та помічені українськими кольорами танки Т-80. Публікуючи зображення, Міноборони супроводило їх іронічним коментарем. «Можливо, агресори вважають, що, озброївши наших вояків російською технікою, вони вплинуть на наше рішення про перехід на техніку натовського типу? Винахідливий план». Крім подібних заяв, ці захоплення техніки дійсно дозволяють Україні компенсувати частину своїх втрат, встановлених Oryx у розмірі 163 танків, або 18% її довоєнних сил. Втрати української сторони в бронетехніці теж дуже великі і, ймовірно, занижені заснованим лише на відкритих джерелах підрахунком, оскільки кількість таких джерел набагато чисельніша з української сторони порівняно з російською.

«Холодильники». У той час, як Україна отримує важке озброєння від своїх союзників – і зокрема 240 танків, надісланих Польщею та Чехією, – Росія може розраховувати лише на власні запаси. На папері вони є одними з найзначніших у світі, навіть якщо їхнє технічне обслуговування, ймовірно, залишає бажати кращого. Той факт, що остання модель російського танка Т-90М, що надійшла на озброєння в 2019 році, теж була відправлена ​​в бій (і знищений принаймні один з цих танків) – також говорить про те, що оперативні резерви росіян можуть виявитися не настільки значними.

Питання наявності достатніх резервів набуде важливого значення вже у середньостроковій перспективі. «З огляду на масштаби втрат росіян, їм, певно, знадобиться від п’ятнадцяти до двадцяти років, щоб повернути свої збройні сили на довоєнний рівень. Із явно гіршим обладнанням з погляду технологій через санкції і відсутність доступу до деталей, зазвичай вироблених на Заході», – пояснює в Twitter оборонний аналітик Конрад Музика, який спеціалізується на Росії. Насправді санкції вже дають результат. За даними української розвідки, Уралвагонзавод, який виробляє російські танки, вже призупинив або, принаймні, серйозно уповільнив свою роботу ще з середини березня. На ньому відсутні зазвичай отримувані з Заходу деталі та електронні компоненти.

Повідомляється також, що деякі танки, що воюють в Україні, вже постраждали через брак запчастин. «Зі слів українців випливає, що залишена російська військова техніка вже використовує напівпровідникові елементи, витягнуті з посудомийних машин або побутових холодильників», – заявила на цьому тижні міністр торгівлі США Джина Раймондо. Але для росіян основна складність може бути пов’язана з набагато простішою проблемою: нестачею власне танкістів. «У короткостроковій перспективі невизначеність полягає насамперед у спеціально підготовлених екіпажах. Резерв особового складу не безмежний, а підбитий танк часто тягне за собою загибель екіпажу мінімум з трьох людей, – нагадує Антуан Буассі. – Цілком імовірно, що росіяни вичерпають свій людський потенціал раніше за технічний».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

%d блогерам подобається це: