У вівторок відзначається центральна дата путінської пропаганди – перемога СРСР над нацистською Німеччиною в 1945 році. Але після 15 місяців невдач на українському фронті святкування були значно скорочені.
Libération, 9 травня 2023 року
Автор - Фредерік Отран Переклад - Олексій Першко
Цього року 9 травня, як ніяке інше, являє собою протилежність мріям Владіміра Путіна про велич і патріотичний пил. Цього вівторка Росія відзначає 78-ту річницю перемоги Радянського Союзу над нацистською Німеччиною. Унікальний день для Кремля, що став за правління Путіна головною датою сучасної Росії – ін’єкцією націоналізму, що змішує військовий парад, промови лідера і меморіальний парад громадян. Цього року, однак, не час для святкування, і тим паче для демонстрації військової потуги, яка більш ніж будь-коли зазнає труднощів на українському полі бою.
І хоча військовий парад і виступ Владіміра Путіна на Красній площі перед тисячами солдатів, що стоять у строю, справді відбудуться, а речник Кремля кілька днів тому запевнив, що святкування Дня Перемоги у “Великій Вітчизняній війні” пройде “за планом”, програма урочистостей була значно скорочена. У більш ніж двох десятках міст, деякі з яких розташовані поблизу українського кордону, але також і в Сибіру, за тисячі кілометрів від фронту, військові паради були скасовані: влада послалася на “терористичний” ризик, маючи на увазі можливі заплановані напади з боку України.
Диверсії на залізницях, удари по російських паливних складах, атаки дронів на Кремль, замахи на особистості, як-от замах на провіненного письменника-націоналіста Захара Прилєпінав суботу – контекст останніх кількох днів, справді, не сприяє спокою. “Підготовка до головного свята країни запам’ятається безпілотниками над Кремлем, нервовим очікуванням українського контрнаступу, перекритими вулицями Москви, закритою Красною площею і поломками GPS у столиці”, – пише політолог Андрій Колесников, експерт Фонду Карнегі за міжнародний мир, у статті, опублікованій незалежним російським тижневиком The New Times.
Безсумнівне ослаблення російської армії і воєнізованих формувань (20 000 бійців вбито і 80 000 поранено з грудня, за оцінками Вашингтона), ймовірно, також частково пояснює скорочення меню пам’ятних заходів. “З огляду на небажання Путіна скасувати парад 2020 року в розпал пандемії коронавірусу, обмеження масштабів святкувань цього року, імовірно, є вимушеними. В Україні загинули десятки тисяч російських солдатів і знищена величезна кількість техніки”, – пише Джейд МакГлінн, дослідник із Королівського коледжу Лондона, у своїй статті в англомовному ЗМІ Moscow Times.
“Нічого святкувати”
Уже рік тому День Перемоги, перетворений за два десятиліття правління Путіна на “особисте свято государя”, за словами Колесникова, виглядав похмуро. Менше людей і менше техніки пройшли маршем, погода прикувала до землі літаки. І перед обличчям героїчного опору українців, через два з половиною місяці після початку російського вторгнення, символічні паради, які Кремль сподівався організувати в Донецьку, Луганську чи Маріуполі, виявилися неможливими.
Маріуполь, місто-мученик на південному сході України, на той момент усе ще чинило опір російським бомбам. Як і сьогоднішній зруйнований Бахмут, який місяцями піддавався такому самому варварству, майже повністю зруйнований, але де “запеклі”бої тривали в понеділок, за словами лідера воєнізованих формувань Вагнера Євгєнія Пригожина.
Що скаже Владімір Путін цього вівторка? Рік тому, у млявій промові тривалістю близько десяти хвилин, він зробив ставку на паралель, яку він хоче провести між Другою світовою війною і тим, що він називає “спецоперацією”, запевнивши, що він працює над “денацифікацією України”. Аргумент, який він повинен повторити, щоб зберегти ілюзію історичної спадщини між двома конфліктами. Як дуже сильний символічний знак післяобідні паради громадян “Безсмертного полку”, були, однак, скасовані.
Історично народившись з ініціативи громадянського суспільства, ці марші, під час яких росіяни вшановують пам’ять своїх батьків, дідів або прадідів, які воювали проти нацистів у формі Червоної Армії, було взято під контроль та узурповано урядом Путіна в середині 2010-х років. Цього року ці марші громадян не відбудуться, щоб уникнути того, що росіяни триматимуть портрети солдатів, загиблих в Україні.
“Панує нервозність, якої я ніколи не знав раніше, – резюмував в Guardianанонімний чиновник московської мерії. – Але День Перемоги має відбутися, іншого виходу немає”. Нехай навіть і з підвищеними заходами безпеки та в чахлій версії, яка більше послаблює риторику влади, ніж посилює її. Джейд МакГлінн пише: “Скорочення святкувань привертає увагу до того факту, що святкувати нічого”.
Зеленський наступає
Поки його армія готується до контрнаступу, оголошеного неминучим, Володимир Зеленський, зі свого боку, скористався цією символічною датою, щоб зробити ще один крок у відмові від радянської спадщини, яка асоціюється у свідомості людей з російським імперіалізмом. У понеділок президент України оголосив, що його країна відтепер відзначатиме закінчення Другої світової війни 8 травня, а 9 травня святкуватиме День Європи, як і його союзники в Європейському союзі, до якого Київ прагне приєднатися якнайшвидше. Пам’ятні заходи 8 травня знаменують “історію нашого народу, наших союзників, вільного світу”, – сказав він у відеозверненні.
“Як і 80 років тому, Україна бореться проти тотального зла […]. Це зло, хоча й інше сьогодні, має ту саму мету: поневолення і знищення”, – сказав Зеленський у відповідь на пропаганду і профанацію історії Владіміра Путіна, якому він пообіцяв таку саму долю, що й Адольфу Гітлеру. “Усе старе зло, яке несе сучасна Росія, буде переможено так само, як було переможено нацизм”, – передбачив український президент.