Libération – середа, 4 травня 2022
Авторка: Неллі Дідло
Брюссель оголосив у середу 4 травня про посилення вже ухвалених раніше санкцій, і насамперед про вивчення можливості запровадження ембарго на російську нафту. Європейському союзу знадобилося сімдесят днів війни Росії в Україні, щоб зрештою вирішити розворушити мурашник і вжити заходів, здатних зруйнувати її енергетичну систему. Пропонуючи введення ембарго на російську нафту, Брюссель підбирається до суті питання. Вперше санкції безпосередньо стосуватимуться економіки самої ЄС-27. У середу 4 травня, деталізуючи перед Європарламентом шостий пакет санкцій проти Росії, голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн намітила два основні напрямки дій. Перший стосується продовження заходів, що вже діють, з виключенням з міжнародної платіжної системи Swift трьох нових російських банків, і в тому числі Ощадбанку, який один становить 37% національного банківського ринку.
Крім RT і Sputnik, мовлення яких у Європі було заборонено з початку війни, планується заборонити ще три російські телеканали. Чорний список ЄС також поповнюється за рахунок внесення до нього глави Російської православної церкви патріарха Кирила та низки високопоставлених офіцерів, відповідальних за знищення Маріуполя або підозрюваних у військових злочинах у Бучі.
До цього додаються очікувані вже протягом декількох днів санкції з нафти, і вже зовсім в іншому масштабі. «Це буде повне ембарго на всю російську нафту, що поставляється морем або трубопроводами, сиру або очищену», – заявила фон дер Ляєн членам Європарламенту. У разі прийняття такої пропозиції 27 країн спільноти отримають шість місяців для повної відмови від сирої нафти та вісім – від нафтопродуктів. «Це буде непросто», – визнала голова Комісії. Оскільки з Росії надходить 25% нафти, що споживається в ЄС. На передовій знаходяться чотири країни, що більш ніж на 75% залежать від російського імпорту: Фінляндія, Болгарія (вже відключена від російського газу з позаминулого тижня), Словаччина та Угорщина. Для Братислави та Будапешта рівняння ще більше ускладнюється тим, що ці дві країни обслуговуються виключно російським трубопроводом «Дружба». За даними Reuters, на вихід із зони залежності від російської нафти їм буде надано більш тривалий термін – до кінця 2023 року. Однак цього цілком недостатньо для переконання угорського уряду, який вважає, що «енергетична безпека країни не гарантується» планом Комісії.
Впертись у стіну
За словами директора енергетичного центру Інституту Жака-Делора Тома Пеллерен-Карлена, для прийняття подібної пропозиції про ембарго, яке у лютому все ще здавалося недосяжним, – європейські лідери «усвідомили дві речі». «Україна та Росія виявилися залученими до тривалої війни, яка може тривати кілька років, а зовсім не кілька тижнів, як передбачалося спочатку. А якщо говорити про фінансові потоки, то ЄС зараз підтримує Москву значно більшою мірою, ніж Київ», – нагадує він. Гуманітарна допомога Україні становить близько 1,5 млрд євро, а рахунок за поставлене з лютого російське викопне паливо складає 63 млрд євро, що приблизно відповідає оборонному бюджетові Росії у 2020 році. А з ембарго Брюссель може, навпаки, «позбавити Росію коштів на диверсифікацію та модернізацію своєї економіки», – зазначила фон дер Ляйєн.
ЄС міг би піти ще далі, намагаючись завадити Москві продавати свою нафту і в інші країни світу. Як повідомляє Bloomberg, один із пунктів у розглянутому тексті свідчить, що танкери, які належать, зафрахтовані або експлуатуються європейськими громадянами чи компаніями, незалежно від того, плавають вони під європейським прапором чи ні – не можуть транспортувати російську нафту куди завгодно, навіть до інших частин світу . Страхові послуги також буде заборонено. Оскільки грецькі судновласники є світовими лідерами за кількістю танкерів, цей пункт може мати дуже велике значення, якщо він витримає затвердження представниками кожної держави.
Вдаривши по Москві, Євросоюз припер би до стіни і себе. «Питання полягає в тому, як саме ми компенсуємо ці 25% російської нафти в нашому споживанні», – пояснює Тома Пеллерен-Карлен. У своєму виступі фон дер Ляйєн задовольнилася згадкою про «організований вихід», який «дозволяє знайти інші маршрути поставок і мінімізувати вплив на світові ринки». Теоретично можна замінити російську нафту на вуглеводи з Північної Америки або Близького Сходу. На відміну від газу, який залежить від трубопроводів, нафта є рідким продуктом і, отже, в основному поставляється танкерами, які можуть змінювати напрямок.
«Можна купити її і в іншому місці, але це все одно підвищить світові ціни і, отже, продовжить опосередковане фінансування Путіна. Набагато розумніше було б скоротити наше споживання та забезпечити заміну частини російської нафти поновлюваними джерелами енергії та помірністю споживання», – розмірковує дослідник. Від обмеження швидкості на автомагістралях до теплозбереження – існує безліч можливостей, які потрібно встигнути реалізувати до настання зими. Швидке зростання цін на викопне паливо та надзвичайна кліматична ситуація тут діють в одному напрямку. «Якщо ми заздалегідь вживемо заходів щодо майбутньої адаптації – як у Японії після Фукусіми, якій вдалося скоротити споживання електроенергії на 15% всього за кілька місяців – це цілком можливо», – запевняє Тома Пеллерен-Карлен.
«Фізична реальність»
Для цього всі «27» мають одноголосно затвердити санкції. Угорщина вже попередила, що про це не може бути й мови. Проект «не може бути підтриманий у його нинішньому вигляді», – заявив проросійський міністр закордонних справ Петер Сійярто. «Це не питання відсутності політичної волі чи календарного графіка, а просто фізична, географічна та інфраструктурна реальність», – сказав він, запропонувавши виключити Угорщину зі списку країн, які відмовляються від імпорту нафти трубопроводом. Чеські сусіди теж далекі від ентузіазму. «Ми готові підтримати санкції у тому випадку, якщо Чехія отримає відстрочку – на час, який вимагатиме збільшення пропускної спроможності трубопроводів (зокрема, з Італії)», – пояснив прем’єр-міністр Петро Фіала. – «Ми спробуємо отримати відстрочку на два-три роки». Тобто, на стільки ж років продовжити фінансувати російські військові операції.
Імпорт газу та нафти до ЄС (у відсотках від загальної кількості)
Нафта
- Росія 24,8%
- Норвегія 9,4%
- США 8,8%
- Лівія 8,2%
- Казахстан 8%
- Нігерія 7,1%
- Ірак 6,6%
- Велика Британія 5,1%
- Саудівська Аравія 5,1%
- Решта 16,9%
Газ
- Росія 39,2%
- Норвегія 25,1%
- Алжир 8,2%
- США 7,3%
- Велика Британия 6,5%
- Решта 13,7%