Саміт НАТО: європейська оборона на лезі американської бритви

logo_analitika

Libération, вівторок, 28 червня 2022

Автор: Жан Катрмер Переклад – Олексій Першко

Якщо війна в Україні і переконала європейців збільшити свій військовий бюджет, то це потужне повернення НАТО та американської парасольки відсунуло на задній план амбіції «європейської оборони», яку так підтримував Париж. Владіміру Путіну вдалося вивести НАТО зі стану «смерті мозку», діагностованої Емманюелем Макроном у листопаді 2019-го року – але чи залишилося тепер місце для «європейської оборони»? Через чотири місяці після початку вторгнення в Україну і незважаючи на всі зусилля Парижа, який повертає це питання до порядку денного кожного європейського саміту – ми можемо лише констатувати, що держави-члени блоку беззаперечно кинулися під військову парасольку дядечка Сема, зовсім як у старі добрі часи холодної війни.

У цьому рефлексі немає нічого дивного – Сполучені Штати, які є кістяком і м’язами Атлантичного альянсу, виявилися єдиною країною, здатною забезпечити безпеку Старого континенту і вести війну високої інтенсивності. Труднощі європейців, і Франції в тому числі, з постачанням важкого озброєння і боєприпасів в Україну в достатній кількості через елементарну відсутність їх запасів – красномовно свідчать про стан певного занепаду європейських збройних сил і їхню нездатність перейти на рейки військової економіки для заповнення пробілів у потужності.

Жорстока реальність

Через бажання скористатися «дивідендами миру» після розпаду СРСР, тобто урізати військові бюджети на користь соціальних витрат, і відмовляючись бачити небезпеки для світу – європейці виявляються беззахисними перед загрозою для їхніх кордонів з боку іншої країни. Реальність жорстока: єдина європейська країна, здатна самостійно убезпечити свою територію, – це Франція, завдяки своїй ядерній зброї, але вона була б зовсім нездатна вести класичну війну в довгостроковій перспективі: «Через два тижні у нас уже почалися б реальні труднощі, а стосовно до окремих видів озброєнь і ще раніше» – попередив 2-го березня голова сенатського Комітету із закордонних справ та оборони Крістіан Камбон.

Тому на саміті у Версалі 10-го та 11-го березня з ініціативи глави французької держави «двадцять сім» зобов’язалися «взяти на себе велику відповідальність щодо нашої безпеки та вжити нових рішучих заходів для зміцнення нашого європейського суверенітету», намагаючись залишатися в рамках «доповнення до НАТО, яке залишається основою колективної оборони її членів». «Ніколи без ситуації війни слова “європейський суверенітет” не були б вимовлені з такою легкістю», – зазначає один французький дипломат. Підкріплюючи слово дією, більшість держав-членів вирішили збільшити свій військовий бюджет, а Німеччина навіть викроїла суму в 100 мільярдів євро, яку вона своєчасно відняла з розрахунку свого державного дефіциту, від чого, незважаючи на рекомендації Франції, завжди відмовлялася раніше. Зрештою, всі країни-члени блоку повинні будуть виділяти на оборону не менше 2% свого ВВП.

Отримати найкращі ціни

Цей електрошок став не єдиним: вперше Союз використав кошти «Європейського фонду миру» (Facilité européenne pour la paix – він не входить до бюджету Співтовариства і тому керується державами-членами), щоб дозволити країнам, що поставляють зброю в Україну, поповнювати свої запаси: 2,5 мільярда євро із п’яти з цього фонду вже розблоковано. Нарешті, Комісії було доручено підготувати «механізм колективної закупівлі» військової техніки на суму 500 мільйонів євро, щоб отримати вигідніші ціни та допомогти США у фінансуванні. Також Комісія запропонувала скасувати ПДВ на вироблену в Союзі техніку, що дозволило б значно знизити ціни.

Якщо «структурно процес уже запущено, то зараз явно не час для розмови про європейську оборону», – визнає високопоставлений дипломат. – «Зараз час НАТО, а не Європи. Однак це не знімає тему взагалі, оскільки ми не знаємо, якими будуть Сполучені Штати за два роки» – продовжує він. Насправді Дональд Трамп, ймовірно, не втручався б у справи України так, як це робить зараз Джо Байден. Колишній американський президент навіть заперечував будь-який автоматизм у застосуванні статті 5 Атлантичного договору про взаємну допомогу у разі нападу. «Ця невизначеність накладає на нас чималі обов’язки, – вважає європейський дипломат. – Ми маємо розвивати нашу оборонну промисловість, спрощувати та уніфікувати техніку, об’єднувати витрати».

Але зараз ніхто не взяв на себе зобов’язань купувати насамперед європейське: «Ми не знаємо, чи усвідомлює Німеччина необхідність проходу через Європу для свого переозброєння. Вона, наприклад, не зарезервувала частину зі своїх 100 млрд євро на закупівлю та розробку європейського озброєння», – шкодує вже цитований високопоставлений дипломат. Швидше за все, тут превалює найпростіше рішення: купівля американського озброєння у вже готовому вигляді. Майбутнє ж «європейської стратегічної автономії» буде розіграно у найближчі місяці.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

%d bloggers like this: