Libération, 24 липня 2022
Автор: Соня Делезаль-Столпер Переклад – Олексій Першко
У той час як російські війська в суботу обстріляли Одесу, конфлікт, що вибухнув наприкінці лютого, призводить до надзвичайно важких втрат. Україна цієї неділі вступає у шостий місяць війни. Шостий місяць сліз, страху, смертей. Шостий місяць війни, яку Путін розраховував виграти за три дні, якої Україна побоювалася з 2014-го року і навіть ще раніше, і яку весь світ за рідкісним винятком вважав немислимою до останнього моменту, до цих перших бомб, цих перших сирен у ніч з 23-го на 24 лютого у самому серці Києва – європейської столиці.
У неділю Україна та Росія вступили у шостий місяць війни, кінця якої досі не помітно. Перша надія на невеликий компроміс з метою уникнути світової продовольчої кризи вмерла цієї суботи – менш ніж через 24 години після підписання угоди між Москвою та Києвом під егідою Анкари та ООН. Російські війська обстріляли Одесу – стратегічне місце у Чорному морі для експорту зерна. Як і завжди до цього, Кремль спочатку заперечував свою відповідальність за цей удар, перш ніж перед невідпорними доказами визнати в неділю, що було завдано удару по «військовій» інфраструктурі. Прес-секретар української армії повідомив, що постраждала торгова секція Одеського порту та насосна станція. Але не зерносховища, що знаходяться поруч.
Впоратися з мовчанням
П’ять місяців війни і поки що найменшої ознаки покращення ситуації. На передовій у Донбасі, де російські, проросійські і українські солдати гинуть щодня сотнями. Щойно вийшовши з підліткового віку. Не обійшли стороною російські удари й віддалені від фронту міста: Миколаїв, Херсон, Харків.
Війна триває вже шостий місяць, і її результати жахливі. Не маючи можливості доступу до точних цифр, ООН оцінює кількість загиблих мирних жителів щонайменше у 5.000, серед яких понад 300 дітей. Але це лише офіційно встановлені смерті. Українська влада стверджує, що тільки в Маріуполі, який знаходиться під російським контролем і тому перебуває під покровом мовчання – кількість загиблих може становити понад 20.000 осіб. На військовому рівні британські експерти оцінюють кількість поранених або вбитих російських солдатів у 50.000 осіб. З українського боку загинуло щонайменше 10.000 воїнів.
Сюрреалістичне повернення до нормального життя
Війна триває вже шостий місяць, і мільйони українців залишили країну, стали переміщеними особами. Декого з них насильно відправили до Росії – у далекі краї. Серед них є сироти, які можуть зрости, не пам’ятаючи, що колись були українцями. А для тих українців, що повернулися на батьківщину, у своїй більшості з Європи – повернення до нормального життя виглядає вельми сюрреалістичним. Під літнім сонцем Києва чи десь в іншому місці вони живуть тепер у двох вимірах. Все здається майже нормальним, і кава на терасі кафе має майже такий самий смак, як раніше – до війни. Поки гаряче літнє повітря не розірве тривожна сирена – один, два, сім разів…
У суботу 14-річний Артем зателефонував до свого дядька, який тепер живе у Франції. Евакуйований з Миколаєва Артем зараз перебуває у болгарському літньому таборі після чотирьох місяців перебування у Парижі. У суботу по телефону він плакав. Він надіслав фотографію своєї школи, нещодавно зруйнованої російським ударом. Він плакав і ніби раптом остаточно усвідомив, що його підліткове життя, все його попереднє життя безповоротно закінчилося. Поховане, розчавлене під руїнами школи, якої він вже ніколи більше не побачить.