Libération – вівторок, 14 червня 2022
Авторка: Леа Массґен Переклад - Олексій Першко
Україна: «Дерусифікація» на марші
Назви вулиць і площ, пам’ятники, шкільні програми… Боротьба українців, що зіткнулися з російською агресією, включає в себе також низку спроб прибрати всі згадки, пов’язані з окупантом. Рух, який розпочався 1991-го року з «декомунізації». Ворог також носить імена Алєксандра Пушкіна, Льва Толстого або Єкатеріни ІІ-ї. Оскільки бойові дії на Донбасі продовжуються, український опір організується і на культурних фронтах. Після викликаного російським вторгненням 24-го лютого шоку дедалі більше політичних лідерів запускають урбаністичні проекти, спрямовані на «дерусифікацію» країни. Один із способів покласти край міфу про «братні народи» та ще більше звільнитися від окупантів, які, навпаки, намагаються «русифікувати» захоплені ними території.
У Харкові, де український контрнаступ допоміг відсунути від міста загрозу російській артилерії, Московський проспект був перейменований на честь міських «героїв». Зараз він називається «Алеєю Героїв Харкова». У полі зору місцевої влади знаходяться ще близько 200 вулиць. Далі на захід, у Вінниці, мешканці проголосували за демонтаж пам’ятника Максиму Горькому, відомому російському письменнику кінця 19-го – початку 20-го століть. У Києві під оплески глядачів та гасла на славу країни наприкінці квітня було обезголовлено масивну бронзову статую, що символізувала дружбу між Росією та Україною і колись височіла на восьмиметровій висоті. На цій же площі кольорами українського прапора буде перефарбовано величезну титанову арку у формі півмісяця – одну з найвідоміших пам’яток столиці. «Ця пам’ятка символізувала дружбу українського та російського народів. Ми зараз бачимо, що ця «дружба» насправді є знищенням наших міст, руйнуванням життя українців, загибеллю десятків тисяч мирних людей. Я переконаний, що така пам’ятка наповнена зараз зовсім іншим змістом», – рішуче заявляє мер Віталій Кличко. Міський голова запевнив, що ще близько 60 пам’ятників і 460 вулиць, пов’язаних з СРСР та Росією, незабаром буде демонтовано або перейменовано.
Складна історія окремих особистостей
Навіть влада Одеси, цього південного портового міста, де проживає майже 80% російськомовних – сперечається про можливість демонтажу пам’ятника засновниці міста імператриці Єкатеріні II-й. Ця дискусія вже стояла на порядку денному 2014-го року, коли потенційна руйнація статуї викликала стурбованість у російськомовних жителів регіону.
Після здобуття незалежності у 1991-му році Україна розпочала політику «декомунізації» – заборони на позитивні публічні висловлювання про радянське минуле та перейменування тисяч населених пунктів, – яка посилилася під час народних антиросійських революцій 2004-го та 2014-го років. Процес, який президент Росії Владімір Путін засудив у своїй довгій промові 21-го лютого, за кілька днів до початку вторгнення. «[Ленін] – автор та архітектор [України]. Це повністю підтверджується архівними документами […]. Наразі «вдячні нащадки» знесли пам’ятники Леніну в Україні. Це вони називають декомунізацією. Ви хочете декомунізації? Що ж, нас це цілком влаштовує. Але не зупиняйтеся, як кажуть, на півдорозі. Ми готові показати вам, що означає справжня декомунізація України», – попередив він.
Проте що довше Росія лютує в Україні, то більше слабшає її культурний вплив. Жорстокість війни, яка вже забрала десятки тисяч жертв серед мирного населення, призвела лише до відродження української нації та ще радикальнішого руху проти всієї колоніальної спадщини. Якщо вилучення російських культурних «ікон» досі викликає деякі розбіжності у точках зору – зокрема щодо непростої історії життя окремих осіб – то більшість українців, у тому числі на півдні та сході країни, зараз хочуть остаточно порвати з ворогом. І це незважаючи на історичні, культурні, мовні, а подеколи й навіть інтимні зв’язки, які вони мають з Росією.
Нещодавнє опитування, проведене у всіх регіонах країни, за винятком Криму та Донбасу, – показує, що три чверті з 1.200 опитаних підтримують зміну назв вулиць та інших пов’язаних із Росією об’єктів. Майже 90% респондентів не згодні із твердженням, що «росіяни та українці – один народ», а частка людей, що ідентифікують себе як громадян України, за період з серпня минулого року до квітня нинішнього підскочила з 75% до 98%. У соціальній мережі Telegram з’явився канал під назвою «Що тобі зробив Пушкін?», який пояснює, які російські особи «заслуговують» чи не заслуговують на появу своїх імен на пам’ятниках, вулицях чи площах країни. Таким чином, поет Алєксандр Пушкін, чиє ім’я шанують у двох десятках міст України, кваліфікується у якості «російського шовініста», що прославляє царський імперіалізм, а письменник Михайло Булгаков представляється як «українофоб».
«Війна та мир» поза шкільною програмою
Деякі українці, особливо наймолодші, теж звільняються від мови окупантів у країні, де понад 17% населення – російськомовні. Подібно до 29-річної Діани, яка виросла в Маріуполі і відмовилася від рідної мови: «Останні два роки я потихеньку почала переходити на українську. Але з того часу, як почалося вторгнення, я повністю прийняла цю мову, за винятком тих випадків, коли мені треба поговорити з батьками або коли я нервуюся. Я почуваюся в більшій безпеці на цій мові».
У школах «вкрай малоймовірно, що російська мова продовжуватиме викладатися як друга з огляду на нинішні обставини, – заявила народний депутат Леся Василенко. – І, навпаки, англійська мова має займати дедалі більше місця у навчальних програмах». На початку червня міністр освіти України оголосив, що у школах більше не викладатимуть знамениту книгу Льва Толстого «Війна та мир» та інші літературні твори, які «несуть російську пропаганду».
Ситуація діаметрально протилежна недавно захопленому Москвою місту-мученику Маріуполю, де російські військові вирішили скасувати літні канікули, щоб підготувати учнів до російської шкільної програми. На півдні та сході країни Росія намагається стерти будь-яку українську присутність, вводячи рубль як валюту або надаючи мешканцям російське громадянство. У середу російський високопосадовець пішов ще далі, заявивши, що вже в липні на підконтрольних територіях можуть бути проведені референдуми про анексію.