Україна: Економіка підірвана війною на виснаження

logo_analitika

Libération – п’ятниця, 3 червня 2022

Автори: Бенжамен Делілль та Леа Массґен Переклад – Олексій Першко

2022-го року ВВП України може впасти майже наполовину. Через сто днів після початку російського вторгнення уряд намагається максимально лімітувати падіння за допомогою своїх західних союзників. Тераса розташованого в пожвавленому районі Києва кафе «Зигзаг» цього вечора середи майже заповнена. Модний ресторан знову відкрив свої двері більше місяця тому, раніше припинивши свою діяльність у перші тижні війни, подібно до всіх інших закладів столиці. Протягом двох місяців волонтери по черзі працювали у так званих військових кухнях, готуючи страви для українських солдатів. «Весь прибуток йшов військовим, – пояснює 22-річний офіціант Іван. – Клієнти починають повертатися, навіть якщо зараз їх і поменшало у порівнянні з минулим». Для нього життя не повернеться у своє русло, доки не закінчиться війна: «Захисники борються, щоб ми могли продовжувати цю подобу життя». Іван теж чекає на свою чергу для відправки на фронт.

До нормального життя ніщо не повернулося – все, як і раніше, підпорядковане фронту. У цьому суть військової економіки: все, що не закривається, намагається пристосуватися, переорієнтуватися, якнайефективніше взяти участь у загальнонаціональній боротьбі. «Тепер підприємства, які раніше виробляли светри, виготовляють зброю», – заявив у березні Тимофій Мілованов, радник президента Володимира Зеленського та колишній міністр економіки. Модельєрки відклали у бік викроювання гарних суконь, щоб шити одяг для бійців. Ті, хто має таку можливість, виробляють каски та бронежилети. Фермери пропонують частину свого врожаю, щоб нагодувати солдатів і мільйони переміщених осіб, які втекли із зони бойових дій, але не залишили країну. Все це в контексті загального економічного падіння, яке украй важко – якщо не неможливо – стримати.

Прямий і непрямий збиток

Вплив російського вторгнення на українську економіку важко оцінити, оскільки бойові дії ускладнюють збирання точних даних. У перші дні війни український уряд доручив директору інституту при Київській школі економіки (Kyiv School of Economics) Наталії Шаповал разом зі своєю командою оцінити збитки. «Прямий збиток на 25 травня склав 105 мільярдів доларів [98 мільярдів євро, прим. ред.]», – серйозним тоном аналізує вона. За деякими винятками, йдеться про інфраструктурні об’єкти, зруйновані в результаті бойових дій і бомбардувань. У той час як російський наступ ось уже кілька тижнів був зосереджений на східному регіоні Донбасу та на стратегічному місті Сєверодонецьк, розташованому в Луганській області, – губернатор цієї східноукраїнської території з нагоди сотого дня конфлікту дав у п’ятницю вранці оцінку збитків. «Сто днів вони (росіяни – прим. ред.) знищували все, що являла собою Луганщина», – заявив Сергій Гайдай, стверджуючи, що було зруйновано понад 400 кілометрів «шляхів європейського рівня», а також 33 лікарні, 237 сільських поліклінік, близько 70 шкіл та 50 дитячих садків.

Зі свого боку, армія не повідомляє про всі свої втрати зі зрозумілих причин конфіденційності. Так само залишається таємницею розмір пошкоджень в енергетичному секторі. «У нас немає доступу до територій, де й досі йдуть бойові дії, – додає економістка. – Навіть якщо ми спробуємо здійснити оцінку, аналізуючи супутникові знімки». Щоб проілюструвати масштаби збитків, вона згадує 40 мільйонів квадратних метрів зруйнованої житлоплощі. «Для порівняння, Україна до війни будувала близько 3 мільйонів квадратних метрів житла щороку, і тільки ця одна цифра може дати уявлення про те, скільки часу займе відновлення».

До цього додається непрямий збиток – вплив війни на економіку загалом: за даними інституту Київської школи економіки він становить на сьогодні від 527 до 560 мільярдів євро. У міру того, як війна затягується, погіршуються і прогнози основних світових економічних інститутів. За даними Європейського банку реконструкції та Міжнародного валютного фонду, у 2022 році ВВП України може скоротитися приблизно на третину. Світовий банк налаштований ще песимістичніше і очікує падіння на 45%.

За даними Програми розвитку ООН, до кінця року дев’ять із десяти українців можуть опинитися за межею бідності, а п’ять мільйонів із них з початку війни втратили роботу, що становить майже третину працездатного населення країни. «І знову-таки, все це не включає екологічні наслідки війни – забруднення ґрунту, всі довгострокові негативні наслідки, особливо для здоров’я людей, несвоєчасно виліковані онкологічні захворювання, травми», – сумує Наталія Шаповал.

Довгі черги

Важко уявляти собі, що буде далі, коли доводиться виживати сьогодні. Тому що, навіть коли ви знаходитесь далеко від лінії фронту, війна робить складними будь-які ваші повсякденні справи. Деякі продукти закінчуються, особливо бензин, дві третини якого імпортувалися раніше з Росії чи Білорусії. Перед заправними станціями вишикувалися довгі черги, які нормують дорогоцінне паливо, зокрема, для відправлення на фронт. З початком вторгнення Росії уряд Володимира Зеленського скористався військовим становищем, щоб запровадити низку заходів, покликаних хоч трохи полегшити життя співгромадян: зниження податків і мит на малий бізнес, заморожування обмінного курсу, призупинення мит або контролю за рухом капіталу. Це також різко скорочує джерела національних доходів. І саме це може стати проблемою з продовженням війни: дефіцит бюджету української держави оцінюється в 5-7 мільярдів доларів (4,6-6,5 мільярдів євро) на місяць. Дефіцит, що постійно зростає, тоді як основні ресурси країни експортуються з великими проблемами. Починаючи з сільськогосподарської продукції, що становить 15% ВВП країни та майже половину її експорту. «Наші порти, такі як Одеса чи Маріуполь є нашими основними експортними воротами. Вони ж або окуповані, або заблоковані росіянами, – уточнює Олена Нероба, аналітик компанії з імпорту-експорту зернових Maxigrain. – Тому ми намагаємось експортувати нашу продукцію поїздами до західних кордонів. Небагато вантажів відправляється автомобільним та річковим транспортом. Але це дуже складно».

Складно, тому що Україна не має залізничної та морської інфраструктури для такої кількості експорту. Тим паче, що поїзди – транспортні засоби, що найчастіше використовуються – ходять у країні залізничними коліями з іншою відстанню між рейками порівняно з європейськими сусідами, що вимагає значної логістичної роботи з перекидання продукції з одного поїзда на інший при переході кордону. І остання, не менш важлива обставина: європейські порти, відповідальні за експорт товарів, не мають складських потужностей, щоб упоратися з подібним вантажопотоком.

«Болючі заходи»

«Якщо брати зернові, то у березні ми експортували 200 тисяч тонн, у квітні – мільйон, у травні, ймовірно, трохи перевалимо за мільйон, – підраховує Андрій Дикун, президент Української аграрної ради. – Але ми маємо експортувати не менше 5 мільйонів тонн на місяць, щоб наше сільське господарство було прибутковим». Серйозне випробування як для держави, так і для фермерів, які вже страждають від бойових дій, і у яких може не виявитись коштів для вирощування майбутнього врожаю. «Багато асоціацій гуманітарної допомоги відправляють в Україну продукти, це добре, але якби нам дали гроші для простого збереження нашого виробництва, ми могли б виробляти набагато більше і з меншими витратами», – закликає Андрій Дикун, який бере участь в онлайн-зборі коштів під назвою «SaveUA».

Для інших флагманів української економіки – у вугільній та металургійних галузях – ситуація ще більш проблематична. «Більша частина промбасейну знаходиться на сході та на Донбасі – тобто під бомбардуваннями», – каже Наталія Шаповал. Тому багато промислових об’єктів, таких як меткомбінат «Азовсталь» у Маріуполі, повністю зруйновані або стали непридатними. Ті ж підприємства, які продовжують – нехай і вкрай частково – працювати, стикаються з тими самими експортними бар’єрами. «В умовах військової економіки є три типи компаній, – резюмує економістка. – Сервісні компанії, які можуть продовжувати працювати будь-де, становлять першу третину. Друга третина – це компанії, здатні змінити або перемістити свою діяльність, щоб уникнути краху – наприклад, фармацевтична або частина харчової промисловості. Їм зараз дуже важко продати свої запаси через відсутність покупців. І остання третина, яку не можна перемістити: шахти чи великі промислові комплекси перебувають під вогнем та приречені на параліч.

Якщо зараз мільярди доларів, надіслані західними союзниками, дозволяють Україні триматися, то перспектива довгострокового конфлікту викликає серйозні питання. «Для цього будуть потрібні болючі заходи, такі як різке підвищення податків і мит, скорочення соціальних витрат та можлива націоналізація деяких критичних секторів», – каже науковець Інституту Кеннана Михайло Мінаков. Заходи, звичайно, необхідні, але апріорі недостатні. Звідси безперервні заклики України до своїх союзників про додаткові поставки зброї та фінансову допомогу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

%d блогерам подобається це: