Libération, 12 жовтня 2022 року
Автори: Фредерік Отран і Саломе Курдулі Переклад - Олексій Першко
Під вогнем російських ударів, що відновилися з особливою жорстокістю, Київ закликав своїх західних союзників допомогти йому побудувати протиракетний бастіон. Але терміни виробництва цього складного озброєння та необхідна підготовка військ затримують його впровадження. Ракети, реактивні снаряди, дрони-камікадзе… З понеділка Росія з безпрецедентною з початку війни інтенсивністю завдає ударів по всій Україні. Зіткнувшись із цим потоком з неба, який має подвійну мету: знищити енергетичну інфраструктуру та залякати цивільне населення, український президент у вівторок закликав своїх союзників по G7 допомогти його країні побудувати повітряний «щит». “Коли Україна отримає достатню кількість сучасних та ефективних систем ППО, ключовий елемент російського терору – ракетні удари – перестане діяти”, – заявив Володимир Зеленський. Заклик був почутий: постачання цих зенітних комплексів є «пріоритетом», запевнив у середу генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. У вівторок увечері Київ отримав першу німецьку систему Iris-T і Вашингтон пообіцяв прискорити доставку перших батарей Nasams. Початок нової ери привітав міністр оборони України.
Що має Україна?
Україна має в своєму розпорядженні протиповітряну оборону, що складається в основному з С-300 – зенітно-ракетних комплексів, які сягають ще радянських часів. Київ стверджує, що збив 66 із приблизно 120 ракет, випущених Росією у понеділок та вівторок. Але цей захист не можна використовувати вічно. “Проблема полягає в боєприпасах: після того, як вони будуть використані, ви не зможете замовити їх на Amazon, вони зроблені в Росії”, – пояснює Франсуа Ейсбур (François Heisbourg), спеціальний радник Фонду стратегічних досліджень (la Fondation pour la recherche strategique). Київ мав близько 100 батарей С-300 до вторгнення, і Москва стверджувала, що з початку війни знищила близько 40 з них. Словаччина, колишня країна радянського блоку, яка мала С-300, поставила їх Україні на початку квітня. Які, за твердженнями Москви, також було знищено.
Чи можна убезпечити українську територію?
Перед лицем артилерії, що складається з безлічі ракет, випущених із землі або з акваторії Чорного моря, а також іранських безпілотників з різною швидкістю, висотою та дальністю, жодна система не може бути безвідмовною. “Ви можете скласти різні типи ракетної архітектури для більш ефективного захисту”, – аналізує Франсуа Ейсбур. Україна, до того ж, не має ні інтересу, ні засобів захищати кожен квадратний сантиметр своєї території. Протиповітряна оборона зосереджена на стратегічних економічних, політичних чи військових об’єктах, а також на об’єктах із високою щільністю населення. Невибіркові обстріли Москвою цивільних районів роблять їхній захист ще складнішим. «Подібно до того, як було важко запобігти запуску Саддамом Хусейном ракет «Скад», складно повністю протистояти військовим злочинам Путіна, які, на жаль, включають ракетні удари по цивільних об’єктах», — резюмує в Twitter Марк Хертлінг, колишній командувач силами США в Європі. Протиракетна оборона є не тільки «парасолькою», але й дозволяє виснажувати ресурси противника. «Міжнародні санкції сильно позначаються на можливостях російської промисловості з виробництва та збирання боєприпасів, відчувається нестача запчастин», — наголошує Франсуа Ейсбур. Ракету, яку випустили росіяни, важко замінити.
На які системи претендує Київ?
«Україна має дуже специфічні вимоги, — додає аналітик. З американського боку – Nasams та Patriot, німецькі Iris-T, ізраїльський щит…» Кожна з цих систем має свої особливості. «Patriot дозволяють стріляти відносно далеко, такі є в Європі, тому їх доставка не буде надто складною, — уточнює Франсуа Ейсбур. Але їх використання утруднене, впровадження потребує певного часу». Про знаменитий ізраїльський «Залізний купол», одну з найефективніших систем у світі, говорять уже кілька місяців. “Точно така сама система потрібна і в нашому місті”, – заявив у вівторок мер Києва Віталій Кличко. Створена для ураження ракет в обмеженому периметрі, ця система, проте, марна проти російських ракет великої дальності, що й визнав цього літа міністр оборони України. І її постачання здається неможливим, оскільки Ізраїль не бажає погіршувати свої відносини з Москвою, особливо на сирійському фронті.
На даний момент на заклик відповіли лише Німеччина та США. Першу німецьку систему Iris-T з можливістю стрільби на 360° і дальністю стрільби 40 км було доставлено у вівторок увечері. «Наступного року за нею надійдуть ще три», — запевнила в середу міністр оборони Німеччини. Вашингтон, зі свого боку, цього літа пообіцяв кілька передових систем Nasams – батарей середньої та великої дальності виробництва Норвегії та американської Raytheon, здатних одночасно вражати понад 70 цілей у радіусі 180 км. Перший екземпляр мав бути доставлений до України наприкінці листопада, але у вівторок Пентагон пообіцяв «пришвидшити» процес.
Чому ці поставки тривають так довго?
З двох причин, здебільшого: терміни виготовлення та необхідна підготовка українців. «Ми перебуваємо у ситуації війни, якої ми не знали протягом тривалого часу. Проте ми не маємо ні виробничих потужностей для таких систем, ні кваліфікованого персоналу, щоб виробляти їх швидко», — резюмує Франсуа Ейсбур. «Сучасні системи ППО складаються з багатьох елементів — пускових установок, радарів, центрів управління та контролю. Вони надзвичайно дорогі, дуже складні у використанні та неймовірно делікатні у ремонті та обслуговуванні», — додає Марк Хертлінг. Ще до того, як системи буде доставлено, українська армія має бути навчена їх установці, використанню та обслуговуванню. Декілька днів тому Мадрид повідомив, що 19 українських військових наразі проходять навчання в Сарагосі використанню зенітної системи Spada Aspide, розробленої Швейцарією та Італією. Зрештою, вона може бути поставлена Києву. Але навіть якщо союзники України активізуються, значне посилення її ППО не буде ефективним протягом кількох місяців.