Libération – понеділок, 30 травня 2022
Автор: Жан Катремер Переклад – Олексій Першко
Зібравшись на надзвичайному саміті у Брюсселі, представники 27 країн розмірковують про те, як об’єднати свою військову міць з економічною могутністю. Непросте завдання, особливо з огляду на те, що дефіцит інвестицій в оборону великий, а часу мало. 27 глав держав та урядів Європейського союзу знову зустрілися у понеділок вдень у Брюсселі на позачерговому саміті, який завершиться у вівторок, щоб продовжити роботу, розпочату вже наступного дня після початку російської агресії в Україні 24-го лютого. Роботу з адаптації до нових умов європейських програм, які війна раптово зробила застарілими. ЄС більше не може задовольнятися статусом виключно економічного гіганта, а має готуватися до гіршого перед лицем імперіалістичної держави – зокрема, шляхом рішучої постановки оборони Європи на правильні рейки.
Бо час іде. Європейський союз, безумовно, зміг показати свою здатність адаптуватися, що ми поспостерігали під час кризи єврозони у 2009-2015-х роках (викуп державних боргів Європейським центральним банком, створення Комітету європейської стабільності) або під час Пандемії Covid-19, коли за кілька місяців вдалося закласти основи для Європи здоров’я, доручивши Європейській комісії закупити вакцини, призупинити дію Пакту про бюджетну стабільність та правила конкуренції або навіть – табу з табу – поєднуючи частину державного боргу різних країн.
Заповнити прогалини
Цього разу, на власний подив, «двадцять сім» виявилися здатними діяти як геополітична сила, зумівши зберегти єдність перед лицем Росії, яка робила ставку якраз на європейську роз’єднаність. Таким чином, країни Європи обрушили на Москву справжній потік економічних санкцій, навіть якщо їх шостий пакет все ще упирається в нафтове ембарго, а Угорщина має свої специфічні труднощі. Європа надала масовану допомогу Україні – як економічну (фінансову допомогу у розмірі 4 млрд. євро вже виплачено, наступні 9 млрд. будуть обговорені на цьому саміті, як і питання тимчасового митного союзу та підготовки до відновлення країни), так і політичну (згоду з принципом її приєднання до ЄС) та військову (постачання все більш важких озброєнь). «27» також прискорили свій енергетичний перехід на інші джерела, що є єдиним способом швидко стати незалежними від російського викопного палива. Нарешті, Європа шукає спосіб уникнути продовольчої кризи, яка загрожує Африці шляхом відкриття сухопутних або морських шляхів для експорту українських зернових…
Але справжня міць неможлива без добре озброєної руки, як щойно нагадав усім Владімір Путін. Однак у цій галузі Європа особливо слабка – їй важко навіть просто постачати зброю у великих кількостях в Україну, оскільки її запаси в деяких країнах знаходяться на найнижчому рівні. Німеччина – провідна економічна держава континенту – наприклад, уже кілька тижнів нічого не надсилає… Таку затримку неможливо компенсувати помахом чарівної палички. Крім того, під час саміту у Версалі 11-го березня Еммануель Макрон перезапустив європейський оборонний проект, який завмер понад тридцять років тому. Спочатку йшлося б не про створення якоїсь фантастичної «європейської армії», а про якнайшвидше поповнення прогалин у наявних можливостях. Насамперед, не можна допустити того, щоб сотні мільярдів додаткових військових інвестицій від «двадцяти семи», – для втілення в реальність мети НАТО з виділення 2% ВВП країн на оборону – не опинилися в кишенях американських виробників, оскільки тут немає «Buy European Act» («Купляй європейське» – прим. ред.) на зразок «Buy American Act», який залишав би державні замовлення виключно місцевим виробникам.
Тому у Версалі держави-члени попросили Комісію та Європейське оборонне агентство (EDA) підготувати звіт про дефіцит інвестицій в оборону, опублікований 18-го травня. Звернення до виконавчої влади ЄС саме по собі вже є маленькою революцією, оскільки спільні інституції старанно трималися осторонь будь-яких питань, що стосуються суто національного суверенітету.
«Прогалини та дефіцити»
Доповідь Комісії та AED (Agence européenne de défense – Європейське оборонне агентство – прим. ред.), яку вивчатимуть «Двадцять сім» – безжальна. Вона засуджує «тривалий період суттєвого скорочення видатків на оборону після економічної та фінансової кризи 2007–2008-х років, коли вони зменшилися зі 183 мільярдів євро у 2008-му році до 159 мільярдів євро у 2014-му, щоб повернутися до докризових рівнів лише у 2018-2019 роках. Між 2009-м і 2018-м роками загальне скорочення витрат держав-членів перетворилося на сукупне недоінвестування у розмірі близько 160 мільярдів євро порівняно з рівнем витрат у 2008-му році». Якщо співвіднести ці цифри з іншими військовими державами, «з 1999-го по 2021-й рік сукупні витрати ЄС на оборону зросли на 19,7% порівняно з 65,7% у США, 292% у Росії та 592% у Китаю». На думку авторів доповіді, «повернення війни до Європи виявило наслідки багаторічних недовитрат коштів на оборону, які призвели до накопичення прогалин та дефіцитів у колективних військових запасах та скорочення потужностей промислового виробництва». Не кажучи вже про відсутність внутрішньоєвропейської співпраці: «незважаючи на збільшення європейських видатків на оборону у 2020-му році», лише 11% із них було витрачено на спільні проекти.
Коли ж національного виробництва недостатньо, що трапляється часто – європейці звертаються до США: «У період з 2007-го по 2018-й рік більше 60% європейського бюджету, спрямованого на державні оборонні закупівлі», приносили користь третім країнам – наголошується у звіті. Тому не виключено, що «27» продовжать йти цим шляхом, не кажучи вже про ризик того, що багатші країни – насамперед Німеччина, яка щойно виділила 100 мільярдів євро на модернізацію своєї армії – не пересушать ринок на свою користь з ризиком неминучого подальшого зростання цін.
Можливі шляхи
Тому ми маємо «навчитися витрачати краще, а не просто більше», що вимагає припинення «фрагментації європейського ринку, яка приносить користь Сполученим Штатам» – зазначила голова оборонного підкомітету Європарламенту Наталі Луазо, – шляхом чіткої «організації попиту та пропозиції», щоб уникнути дублювання систем озброєння усередині Союзу. Комісія пропонує цілу низку шляхів: відновлення запасів зброї при європейському співфінансуванні у розмірі 500 млн. євро, колективна закупівля військової техніки або навіть звільнення від ПДВ європейського озброєння як можливий обхідний шлях запровадження «європейської преференції». Але зараз не може бути й мови про об’єднання військових боргів через новий «фонд відновлення», навіть якщо ця ідея витає в повітрі. Першим кроком є «європеїзація» та організація спільного озброєння всіх держав-членів, а не створення європейської оборони як такої. Про це поки що думають виключно в рамках НАТО.