Libération, 1 жовтня 2022
Авторка: Неллі Дідло Переклад – Олексій Першко
Хоча Москва і прагне обмежити публікацію своєї чутливої статистики, кілька досліджень вказують на значне погіршення стану деяких секторів російської економіки. Обмеження щодо технологічної складової гальмують цілі галузі економіки та змушують Кремль черпати із резервів. На сайті Росстату дані щодо експорту залишилися заблокованими на показниках 2021-го року, а щодо імпорту – на березень 2022-го. З початком війни в Україні й західними санкціями, що послідували за ним і можуть стати ще сильнішими у відповідь на організовані на окупованих українських територіях маріонеткові референдуми про анексію – більшість російських економічних показників більше не публікується. Зникли щомісячні звіти про видобуток нафти, авіаперевезення або стан банків. Залишаються лише відносно сприятливі цифри, такі як безробіття, покликані підігрівати думку про те, що Росія не так погано протистоїть санкціям.
Щоб отримати уявлення про реальний стан економіки, потрібно зазирнути у її серцевину: видобуток та експорт вуглеводнів. Тільки на одну нафту зазвичай припадає третина ВВП країни, половина податкових надходжень і дві третини експорту. Але якими є показники цього експорту сьогодні? На це питання є дві відповіді, і дві групи економістів суперечать одна одній. Згідно з прогнозом Bloomberg, опублікованим у червні та заснованим на даних Мінекономіки та тенденціях експорту в березні – [цього року] Москва заробить на газі та нафті більше, ніж у 2021-му. Це 280 мільярдів євро проти 232 мільярдів завдяки різкому зростанню цін.
У липні інше дослідження, проведене групою фахівців з Єльського університету, дійшло зовсім інших висновків. У ньому стверджується, що березневі тенденції експорту вуглеводнів вже не є актуальними, насамперед вказуючи на падіння продажів у Європі, де з червня імпорт американського ЗПГ перевищив обсяг постачань російського газу. Водночас такий бажаний Путіну «зсув на Схід» продажу вуглеводнів не дає очікуваних результатів. Відсутність газопроводів, що йдуть до Азії, перешкоджає швидкому перенаправленню потоків, а потужності по ЗПГ дуже обмежені. Примітний знак: уперше за тридцять років «Газпром» не виплачуватиме дивіденди своїм акціонерам.
Обмежене перемикання на Азію
Навіть для нафти, яка створює найменше логістичних обмежень, переключення на Азію приносить лише обмежений результат. Китай та Індія збільшили свій імпорт, але, зважаючи на все, не компенсували падіння продажів на західних ринках. Насамперед барель нафти продається їм у середньому на 35 євро дешевше, що приносить менше іноземної валюти до російської скарбниці. «Росія щосили намагається перенаправити свої енергетичні потоки, – повідомило французьке дипломатичне джерело. – У липні нафтові доходи обмежилися цифрою 9 млрд євро проти 21 за той же час минулого року. Якщо ж об’єднати всі енергоносії, то в липні-серпні Росія заробляла в середньому на 170 млн. на день менше, ніж у лютому-березні. Ще до набуття чинності наміченого на грудень європейського ембарго на російську нафту видобуток почав сповільнюватися. Росія видобуває менше барелів нафти, ніж дозволяють квоти ОПЕК, і, за оцінками Мінфіну, видобуток нафти у 2022-му році може знизитися на 9-17%.
«Санкції б’ють по російській економіці в кількох напрямках, але мають дві основні цілі. Ми маємо зменшити здатність Путіна перерозподіляти рублі, яка в основному залежить від бюджету, та зменшити здатність Росії до імпорту, яка залежить від наявності іноземної валюти та накладення обмежень», – пояснює Яніс Клюге (Janis Kluge) з Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки (German Institute for International and Security Affairs). Насправді ці показники для Москви не дуже обнадійливі. Доходи зменшуються, а витрати збільшуються. «Після масивної хвилі викликаних вторгненням фіскальних та монетарних стимулів, державні витрати Росії стали набагато більшими, ніж раніше», – наголошується в дослідженні Єльського університету. Водночас військовий бюджет зростає з вибуховою швидкістю. За підрахунками Яніса Клюге, у січні та липні армія отримала як мінімум на 20 млрд євро більше, ніж у 2021 році за той же період. Її загальний річний бюджет має становити від 80-ти до 100 мільярдів євро замість 60-ти. І все це починає відчуватись. З квітня щомісячний федеральний бюджет зазнає дефіциту, що змушує державу використовувати свої резерви.
Згортання імпорту
Санкції також позначаються на імпорті. Згідно з дослідженням Єльського університету, вони могли впасти на 50% через західні обмеження і скорочення вдвічі в період з січня по квітень торгівлі з Китаєм – найбільшим торговим партнером Росії. Наслідки дуже гіркі. «У другому кварталі 2022-го року Росія зафіксувала найвищий профіцит поточних операцій у своїй історії, в основному за рахунок рекордного позитивного сальдо торговельного балансу. Більше половини цього профіциту пов’язано з різким скороченням імпорту, що зрештою може підірвати російські виробничі потужності», – зазначає аналітичний центр Bruegel в опублікованому на початку вересня звіті.
Банківські санкції, що ускладнюють участь російських компаній у міжнародній торгівлі, у поєднанні з прямими санкціями щодо окремих видів продукції – зокрема, технологічної – призвели до фактичної зупинки окремих секторів. Через брак тих чи інших комплектуючих зупинилося, наприклад, автомобілебудування. Щоб спробувати уникнути дефіциту, стандарти безпеки були знижені, а нові автомобілі, що сходять з конвеєра, більше не оснащені подушками безпеки або системою допомоги при екстреному гальмуванні.
«До війни Росія щодо своєї високотехнологічної продукції на 45% залежала від США та на 21% – від Євросоюзу. Китай надавав 11%, але він не може різко збільшити свої обсяги. Москва не має коштів обійти ці санкції, як це сталося в 2014-му році», – вважає те ж дипломатичне джерело. «Санкції вже дуже відчутні, але насамперед вони матимуть поступовий, кумулятивний, довгостроковий ефект. В галузі енергетики Росії необхідно буде освоїти нові газові родовища замість тих, які скоро вичерпаються. Без іноземних інвестицій та західних технологій це буде неможливо, що ризикує задушити ключовий сектор економіки», – додає директор відділу глобальних прогнозів Economist Intelligence Unit Агата Демаре (Agathe Demarais).
Сильна рецесія
Через обмеження та війни понад 1.200 іноземних компаній залишили Росію, відкинувши обсяг іноземних інвестицій до стану тридцятирічної давності. Загалом інвестиції цих транснаціональних корпорацій становили 40% національного ВВП. Деякі з них – такі як Макдоналдс, Старбакс та інші – були замінені російськими ерзацами, але більшість з них повністю припинили свою діяльність.
Спільно ці каскадні наслідки війни та санкцій підривають економічне зростання. Якщо рецесія і буде менш серйозною, ніж передбачалося навесні, вона все одно повинна досягти 6% цього року, що являє собою різницю в дев’ять пунктів порівняно з прогнозами МВФ до війни. «Це дуже значний спад. 1998-го року, коли Росія пережила велику фінансову кризу, її ВВП скоротився лише на п’ять пунктів. Після анексії Криму 2014-го року західні санкції не призвели до рецесії, і лише 2015-го падіння цін на енергоносії призвело до того, що ВВП країни впав на 1,9%», – згадує Агата Демаре. А коли 2012-го року на Іран обрушилася нова хвиля санкцій, а його банки були відключені від Swift, спад обмежився 3,8%. Москва не зможе довго цього приховувати – економічний ефект від санкцій очевидний.