Libération, 9 листопада 2022
Автор - Люк Матьє Переклад - Олексій Першко
Міністр оборони Росії в середу видав наказ про виведення російських військ з правого берега Дніпра в українській Херсонській області, яка протягом кількох тижнів є метою великого українського контрнаступу. Це ще одна велика поразка російської армії в Україні. Після невдалої спроби захопити столицю Київ навесні, розгрому на північному сході у Харківській області у вересні вона оголосила у середу, що йде з Херсона, великого міста на півдні та єдиної обласної столиці, яку вона захопила у перші дні вторгнення. “Приступити до відводу солдатів”, – заявив по телебаченню міністр оборони Росії Сєргєй Шойгу. Рішення було ухвалено після того, як командувач операціями в Україні генерал Сєргєй Суровікін визнав, що постачати її більше неможливо. Єдиним виходом, хоча це і було, за його словами, «зовсім не легке» рішення, було залишити його (правий берег Дніпра та Херсон – прим.перекладача) та перевести всіх солдатів Москви з іншого боку Дніпра на його східний берег. Таким чином, битва за місто Херсон, яка обіцяла бути запеклою, апріорі не відбудеться.
Київ проте зберігає обережність: «Ми не бачимо жодних ознак того, що Росія залишить Херсон без бою. Частина російських військ залишається у місті», — заявив радник Офісу президента Михайло Подоляк, який критикує «постановні телевізійні заяви» з Москви. Якщо ж ця [заява] підтвердиться, йтиметься про велику українську перемогу.
Місто Херсон впало наприкінці лютого без бою чи майже без бою – українські силовики не змогли його захистити. Росія не лише захопила регіональну столицю, що було вкрай символічною перемогою, а й зміцнила свою хватку довкола Криму на півдні.
Село за селом
Відвоювання було непростим. Український Генштаб багато разів протягом літа заявляв про початок швидкої реконкісти. Але це не позначалося на полі бою, позиції на якому залишалися майже незмінними. Контрнаступ фактично було розпочато у вересні одночасно з контрнаступом на північному сході у районі Харкова. Останній був тією ж мірою сліпучим, в якій перший уявлявся важким. Навколо Херсона немає лісів, у яких можна було б сховатися та перегрупуватися перед початком штурму. Це сільськогосподарська рівнина, порізана лише невеликими гаями та осушеними російськими каналами, над якими не тримається більшість понтонних мостів.Але українська армія просувалася потроху, село за селом. Її сили наступали з північного заходу та сходу, маючи за тилові бази Миколаїв та Кривий Ріг. Внаслідок бойових дій більша частина захоплених сіл була спустошена. У самому місті опір, спочатку пасивний із щоденними весняними демонстраціями, переріс у збройну боротьбу, спрямовану проти нових російських керівників та українських колабораціоністів. Його учасники також інформували українську армію про місцезнаходження складів зброї та скупчень солдатів, по яких регулярно завдають ударів. Російська армія тепер обмежена північним берегом. Зважаючи на все, вона підготувалася до його утримання, зміцнюючи позиції та знищуючи комерційні судна, щоб уповільнити спроби українських сил форсувати річку. Якщо їм [українським військам] це вдасться, вони зможуть атакувати решту регіону, а потім, можливо, і анексований у 2014 році Крим. Через вісім місяців від початку невдалого російського вторгнення його відвоювання є офіційною метою українського уряду.