Відомо, що з початку повномасштабної війни Росії проти України чорноморські порти України були заблоковані агресором. З липня 2022 року діяла так звана “зернова угода”, яка була зірвана Росією через рік. Як йдуть справи з вантажоперевезеннями в Чорному морі наразі розповідається в матеріалі Александра Орна, постійного автора рубрики Checknews французької газети Liberation, від 6 вересня 2023 року.
Погрозам Росії на адресу суден, що прямують до українського узбережжя, було кинуто виклик – зокрема двома суднами 2 вересня. Однак рух суден ще далеко не звільнений від усіх обмежень.
Про це 2 вересня заявив президент України Володимир Зеленський: “Два нових судна успішно скористалися нашим тимчасовим чорноморським зерновим коридором. Україна відновлює справжню свободу судноплавства в Чорному морі”.
Як повідомив 1 вересня у своєму твіттері віцепрем’єр України, останніми з порту Одеси вийшли два судна: Anna-Theresa і Ocean Сortesу, завантажені, за словами Олександра Кубракова, “56 тис. т чавуну і 172 тис. т залізорудного концентрату”. Перше з них під ліберійським прапором пройшло протоку Босфор, а друге, що йшло під панамським прапором, зробило зупинку в румунському порту Констанца.
Цю заяву було зроблено за місяць після того, як Росія припинила дію угоди про експорт зерна, яка діяла з липня 2022 року і гарантувала експорт українського продовольства на певних умовах. Москва постійно перешкоджала її функціонуванню, перш ніж просто не продовжити її.
Залякування судновласників та урядів
Рішення Росії про розірвання угоди супроводжувалося недвозначними погрозами. “Усі судна, що прямують Чорним морем в українські порти, розглядатимуться як потенційні носії військових вантажів”, тобто як мішені, заявило Міністерство оборони Росії. Воно додало, що “в результаті країни, під прапорами яких ходять ці кораблі, вважатимуться залученими до українського конфлікту на боці київського режиму”.Інакше кажучи, Москва мала намір оголосити блокаду українських портів, залякати судновласників та держави, щоб відрадити їх від фрахту суден в Україну. Попередження супроводжувалися інтенсивними бомбардуваннями української портової інфраструктури, які тривали й цього тижня.
Однак ця російська “блокада” була швидко поставлена під сумнів. Протягом кількох тижнів, що передували закінченню терміну дії угоди, у дунайських портах з’явилося кілька суден, хоча й у меншій кількості, ніж ті, що раніше доходили до Одеси.
У середині серпня Київ оголосив про створення “гуманітарного коридору” у Чорному морі, щоб вивести судна, які не підпадають під дію зернової угоди і застрягли в українських портах із першого дня війни. 16 серпня першим відкрив шлях контейнеровоз Joseph-Schulte, зареєстрований у Гонконзі, який вийшов з порту Одеси з більш ніж 30 тис. тонн вантажу, а 20 серпня його помітив морський аналітик і фахівець Йорук Ісік у протоці Босфор на території Туреччини. Через десять днів від берегів України відчалив балкер Primus (під ліберійським прапором, що належить сінгапурській компанії), навантажений продукцією сталеливарної промисловості, що прямує до Сенегалу.
Таким чином, два судна, що залишили Одесу цими вихідними, були третім і четвертим за рахунком.
“Війна символів”
З моменту оголошення про створення гуманітарного коридору з Одеси він був представлений як перший крок до відновлення торгівлі. Виступаючи 16 серпня на українському телебаченні, міністр Олександр Кубраков представив коридор як засіб заспокоєння держав і судновласників. З одного боку, за рахунок захисту, який українська армія здатна забезпечити вздовж узбережжя. З іншого боку, через фінансове страхування, безпосередньо пропоноване українською державою, щоб замінити приватних страховиків, наляканих російською загрозою.
Колишній міністр економіки України, президент Київської школи економіки Тимофій Милованов, так аналізує ситуацію: “Своїми діями в Чорному морі Росія збільшує вартість перевезень [в Україну]. І ця війна також є війною символів, тут також ідеться про неприйняття дій Росії в Чорному морі, про опір. Йдеться про опір атакам на судна і цивільну інфраструктуру, а також про глобальну продовольчу нестабільність, спричинену діями Росії”.
Чи достатньо чотирьох суден, що вийшли з Одеси, щоб говорити слідом за українським президентом про “справжню свободу судноплавства в Чорному морі”?”, – ставить запитання автор статті Александр Орн. І відповідає на нього так: “За час, коли кілька суден покинули Одесу, жодне не увійшло в її порт, а Росія зберігає здатність створювати проблеми в цьому регіоні, не бажаючи послаблювати свою економічну хватку. У понеділок (4 вересня) переговори між президентами Росії і Туреччини щодо нової зернової угоди з Росією зайшли в глухий кут.